Чи це правда чи черговий фейк російської пропаганди — Суспільне зібрало думки істориків і краєзнавців щодо того, наскільки «знахідка» росіян має історичну основу та зв’язок із Сидором Білим.
Історик та археолог Олександр Смирнов: інформація про плиту – легенда, яку використовує російська пропаганда
«Ворог використовує історичні легенди, постаті, накручує факти і видає все це за правду. Фігура отамана Сидора Білого дуже суперечлива й у історичному плані не розкрито. Начебто б велику роботу зі створення українського козацького війська, але його ім’я потім використали в російсько-імперській пропаганді», – розповів Смирнов.
За письмовими даними, Сидора Білого було поховано на території Олександрівської церкви.
«Церква була не там, де зараз храм на Кінбурні. Місце поховання Білого історикам не відоме. До війни були пошуки і ні до чого не привели. Дуже багато легенд, краєзнавчих робіт, але жодного підтвердження, де місце його поховання, де є плита – надгробок, немає стовідсотково», – розповів археолог Олександр Смирнов.
За словами історика, місце поховання та інформація про плиту – це більше легенди, які не мають документального підтвердження.
«Якщо й були ці підтвердження, багато матеріалів у наших архівах знищено. У 20-30-х роках 20 століття ці події, відомості не потрібно було досліджувати так, як було насправді, а потрібно було їх використовувати з точки зору пропагандистської історії, вигаданої під час Катерини, і після німецьким істориком Міллером щодо взагалі Запоріжжя, козацької структури тощо», – каже Олександр Смирнов.
За словами Олександра Смирнова, збереглася лише легенда про його поховання.
«Я чув раніше щодо того, що британці та французи забрали чавунну плиту, яка була на його могилі. Але це за вухо притягнуте. Говорять про руйнування могили під час Кримської війни. Це не пазли, що складаються. Не займалися британці та французи руйнуванням козацьких могил, а більше їх руйнували російські війська чи російські губернатори», — розповідає Олександр Смирнов.
Історик додає, що дати, які можна прочитати на фото надгробка, опублікованого російськими медіа, не співпадають із датами смерті Сидора Білого.
“Росіяни використовують плиту у своїй пропаганді. Потягли плиту до Краснодарського краю, до якого Сидір Білий жодного стосунку не має. Втім, вони притягли до кубанських козаків, які переїхали туди, які були депортовані після руйнування Запорізької Січі в 1775 році. Плита кам’яна. З медіарес. здійснити правдивий аналіз: Якщо говоримо про козаків цього періоду, то встановлювалися ще хрести, потім легенда про чавунну плиту, а це кам’яна плита з вапняку», – сказав Смирнов.
Росія використовує такі маленькі приводи для роздмухування ситуації на свою користь, на пропаганду. А ми не використовуємо історичних фактів, щоб доносити до населення, що наші землі не голе поле, що вони існували і до приєднання до Російської імперії, тут жили люди в містах, була торгівля, розуміння приватної власності, свободи.
Олександр Смирнов додає, що це не перший факт викрадення чи використання українських історичних пам’яток у російській пропаганді.
«З 2014 року всі мовчали – руйнація Ханського палацу в Бахчисараї, вивезення речей з бази підводної археології, де було чимало речей з Миколаївської області, з Кінбурна – амфори, залишки дерев’яних кістяків кораблів, які експедиції вивозили на реставрацію до Феодосії. І це було вкрадено з 2014 року», – каже історик.
Голова громадської організації “Бузький Гард” Ілля Зелінський: держава-історичний клептоман створила черговий фейк
«Черговий фейк. Але цей надгробок їм доведеться повернути. Сподіваюся, що наша держава після перемоги серед репарацій висуне й історичні репарації для тисячі вкрадених у нас експонатів, вивезених звідси під час цієї окупації та попередніх».
Ілля Зелінський у відеозверненні у своєму Телеграм-каналі також висловився, що дата смерті, написана на знайденому надгробку, не збігається з датою загибелі отамана.
«Вони це чудово розуміють, для цього створюються всі ці фейки. Факт, що вони виявили плиту-надгробки. Швидше за все, під час інженерних робіт вони розкопали могилу, отримали цей шмат надгробка, який видали для своїх за надгробок першого отамана Сидора Білого», – каже Ілля Зелінський.
За його словами, Росія — держава-клептоман вкотре намагається матеріально наголосити на своїх історичних, імперських амбіціях, будь-яких фактах приналежності до історії, щоб виправдати назви своїх десантних полків козацькими.
«Навіщо вони це все роблять? Все просто, це не новина, це не вперше. Вони намагаються якось сакралізувати свою місію. Вони, до речі, це так і називають, які здійснюють «операцію з порятунку» сакрального для них значення. Вже розмістили цю плиту у якомусь військовому соборі на території Краснодару», – сказав Зелінський.
Для них це ще один приклад видати бажане за дійсне.
Краєзнавець Віктор Мніх: нагробок Сидора Білого могли вилучити британці
Згідно з деякими публікаціями істориків, британці забрали також чавунну плиту з могили Кошового отамана Сидора Білого.
За словами краєзнавця, Сидора Білого поховано на Кінбурнській косі, на території колишньої фортеці біля церкви, яка не збереглася дотепер.
«Під час Кримської війни, що завершилася капітуляцією Росії, британці вилучили чимало трофеїв, переважно гармати. З металу трофейних гармат Лондонське монетне подвір’я виготовило нагороди для учасників Кримської кампанії. Натрапив на дві публікації, в яких мова йде про чавунну плиту», — розповів Віктор Мніх.
Співавтор краєзнавчого альманаху «Кінбурнська коса» Зеновій Петрович: плита, знайдена росіянами, не має відношення до Сидора Білого
До цього часу збереглася єдина могильна плита, розташована біля причального господарства Миколаївського морпорту.
За словами вченого, на надгробній плиті не збігаються дати смерті Сидора Білого.
«Вона ніяк не стосується поховання Сидора Білого, який загинув 1788 року. На цій плиті чітко проглядається 1833 рік. Історія цієї плити та розшифрування напису нами раніше описано у краєзнавчому альманаху «Кінбурнська коса», виданому 2020 року”, – сказав Зеновій Петрович.
Напис на плиті, що збереглася, свідчить про її приналежність інженеру, а не Білому.
«Тут поховано тіло командира Кінбурнської інженерної команди польового інженера підполковника кавалера Іллі Васильовича Іжановича, який помер у січні 1833 року від народження на 43 році».
Краєзнавець Олексій Паталах: ця плита належала командиру місцевої інженерної команди
Фортецю було зруйновано під час Кримської війни англійською ескадрою, а родичі Білого пішли на Кубань, тому його могилу не переносили.
Кореспондентам «Суспільного Херсона» місцевий краєзнавець Олексій Паталах розповів, що насправді росіяни везуть до Краснодару надгробну плиту командира місцевої інженерної команди, яка колись була знайдена на Кінбурні та оформлена як пам’ятник.
«Вкрали, бо всі крадуть, що має будь-яку цінність мистецьку чи історичну. У Херсоні вкрали пам’ятники Ушакову, Потьомкіну, Суворову, корабель із набережної хотіли, але не змогли зняти. Сидор Білий, згідно з листом Суворова до Потьомкіна, був похований у кріпосній Невсько-Олександрівській церкві Кінбурна, яка була перебудована з мечеті», – сказав Олексій Паталах.
Краєзнавець припускає, що поховання кошового отамана Чорноморського козацького війська Сидора Білого збереглося. Для того, щоб його знайти, потрібно дослідити територію Кінбурнської коси.
Історичний реконструктор Юрій Шевченко: Сидір Білий міг бути перепохований
На Кінбурні тіло Білого козаки залишити не могли. За словами Юрія Шевченка, тіло отамана могли вивезти з Кінбурна та перепоховати.
«Коло краєзнавців Корабельного району – Вітівське товариство, підтримує версію про перепоховання останків у Вітівці. Ми поставили камінь біля місцевої школи, там раніше був цвинтар. До речі, Сидір Білий, на думку сучасних козаків, був хрещеним батьком Миколаєва», – розповів Юрій Шевченко.
Хто такий Сидір Білий
Сидір Білий – це перший отаман Чорноморського козацтва. Після знищення Запорізької Січі зібрав козаків на службу Катерині II та створив козацький кіш на базі Прогноївської паланки. Білий відзначився під час російсько-турецької війни.
«Це людина, яка створювала Чорноморський козацький флот ще до того, як було взято Очакова і була вже фортеця Кінбурнська. Там формувалося нове чорноморське козацтво. Потім воно стало дуже відомим, показало себе в Лиманській битві, битві за Очаків», – каже миколаївський історик Олександр Смирнов.
Також неодноразово виконував особисті доручення кошового отамана Петра Калнишевського.
«Сидор Білий писав виставу, їздив до Катерини II, саме коли було зруйновано Запорізьку Січ, з проханням залишити козакам козацькі свободи, і був першим отаманом, який сформував Чорноморське козацтво», – розповів Олександр Смирнов.
Загинув Сидір Білий після поранення 1788 року.
