58,7% респондентів вважають, що Церква відіграє позитивну роль у сучасному українському суспільстві.
Про це свідчать результати соціологічного моніторингу церковно-релігійної ситуації в Україні, які представив Центр Разумкова під час фахової дискусії «Війна і Церква. Церковно-релігійна ситуація в Україні-2022» в якій взяли участь науковці, експерти у галузі релігієзнавства, а також представники Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.
Учасники дискусії зокрема обговорили вплив широкомасштабної російської агресії на стан і характер релігійності українського суспільства, на роль і місце релігії у задоволенні духовних потреб громадян, а також особливості відносин між Церквою, суспільством і державою в умовах війни, роль і місце соціального служіння Церкви.
Серед порушених питань було і питання стану міжцерковних і міжконфесійних відносин та перспективи їх розвитку після перемоги над агресором і встановлення миру.
Учасники цьогорічної дискусії наголосили на важливості законодавчого реагування на процеси, які відбуваються нині у релігійній сфері.
У своєму дослідженні соціологи провели порівняльний аналіз опитувань, зроблених послідовно з 2000 до 2022 року. У цьому розрізі прикметною є зростання ваги Церкви у наданні психологічної підтримки.
Деякі відкриття цього дослідження варті того, щоб над цим замислювалися і релігієзнавці, і люди Церкви. Респонденти назвали першочерговим завданням для релігійних об’єднань під час війни надання психологічної допомоги. Ми знаємо, яким шоком стало для багатьох людей вторгнення,яким шоком воно стало для деяких людей Церкви, які до останнього не вірили, що “братній народ” сипатиме бомбами на їхні голови і храми. І от цей запит на допомогу, на психологічну підтримку є дуже високим. Він адресується і до релігійних діячів, і, зрозуміло, до професійних психологів”, – зауважив Голова ДЕСС Віктор Єленський.
Очільник Держслужби також зазначив, що у надскладний час для України релігійні установи держави консолідувалися задля підтримки та допомоги усім, хто цього потребує: “Церкви і релігійні організації в Україні зробили колосальний внесок в допомогу нужденним, в підтримку тих людей, які прагнули цього, які в цьому мали гостру потребу. Обсяг тієї допомоги, яку надала Церква як інститут, вона наразі є такою, що ми не можемо навіть осягнути це кількісними показниками”.
Окрему увагу учасники дискусії приділили питанню важливості духовної підтримки українських біженців за кордоном. У свою чергу начальник відділу співпраці з релігійними спільнотами ДЕСС Вячеслав Горшков розповів про шляхи виходу з подібної проблемної ситуації:
“Можливість опікуватися нашими біженцями за кордоном існує. І наша служба в червні минулого року мала міжвідомчу зустріч і домовилась з Прикордонною службою про надання дозволів на короткострокові виїзди за кордон священиків. З того часу за сприянням ДЕСС за кордон короткостроково виїжджали близько 2000 осіб, серед яких і ті, хто мали бажання надати підтримку духовну нашим біженцям та допомогти закордонним релігійним громадам, які надали нашим біженцям прихисток, налагодити із ними контакт”, – зауважив Горшков.
На його думку, нинішня реальність, у якій існує Україна з початку повномасштабного вторгнення, – ставить виклики не лише перед політиками та громадянським суспільством. Нова реальність спонукає до змін і релігійні спільноти.
“Нині є дуже потужний запит на справжність практикування релігії. Екстремальні умови зривають маски і проявляють суть. І навіть в межах релігійних спільнот, люди дивляться на те, як проявляють себе релігійні служителі – чи відповідають їх вчинки дії декларованим цінностям. Тобто зараз є потужний запит на інший тип релігійності, і вже недостатньо просто мати можливість здійснювати релігійні обряди. Люди жадають того, аби релігійні спільноти допомогли їм правильно діяти в нинішніх умовах так, і подавали відповідний приклад, згідний в їхнім віровченням”, – вважає начальник відділу співпраці з релігійними спільнотами ДЕСС.
Про викриття та важливість декларування своєї позиції у нинішній війні зазначив у своєму виступі і Голова ДЕСС Віктор Єленський: “Ми не побачили від росії нічого схожого на Барменську декларацію, якою німецькі євангелісти зманіфестували свій опір гітлерівській диктатурі. Ми не побачили від багатьох людей Церкви переосмислення своєї позиції впродовж багатьох років, не було вимогливого погляду вглиб. Проте силою багатьох діячів цей процес осмислення триватиме”.
