На шафі у одній із церков Волині віднайшли давню частину барокового іконостасу з монастиря у Низкиничах, що вважалася вже втраченою. Іконостас XVII століття доручив розібрати й спалити тодішній очільник монастиря, а нині – намісник Києво-Печерської лаври, митрополит УПЦ МП отець Павло (Петро Лебідь).
Про знахідку повідомив волинський краєзнавець та релігієзнавець Юрій Велінець, передає Волинська служба новин.
Він розповів, що про ікону дізнався від священника Віктора Мартиненка, який раніше служив в Успенському Низкиницькому монастирі і особисто пригадує, як отець Павло (Лебідь) розпорядився знищити барельєфи та демонтувати іконостас.
Отець Віктор, замінюючи іншого священника у селі Кропивщина (Володимирський район), повідомив, що на шафі Свято-Покровської церкви знайшов ікону «Таємна вечеря». Щоправда він був не впевнений, що це точно елемент низкиницького іконостасу XVІІІ ст.
Згодом краєзнавець, реставратор та священник поспілкувалися з церковним старостою, який розповів, що ікона – дійсно частина того самого іконостасу, який був спалений Лебедем.
Ікона дбайливо зберігалася на шафі у храмі, написав у коментарі під дописом у фейсбуці отець Віктор, і в жодному разі вона не валялася у занедбанні, що може здатися читачеві.
«Слід зауважити, що тодішні настоятелі і парафіяни, усвідомлюючи історичну цінність пам’ятки, зняли її зі стіни і поклали горизонтально, запобігаючи руйнації ікони. Тому на шафі вона бережно зберігалася, благоговійно огорнута рушниками і ряднами, очікуючи слушного часу», – підкреслює він.
Юрій Велінець розповідає, що на початку чи в середині XVII століття бароковий іконостас перебував у Низкиницькому монастирі (нині це Володимирський район), побудованому Адамом Кисілем у 1643 році. Пишно той був оздоблений за часів, коли храм перебував у греко-католицькій вірі – приблизно у кінці XVIII століття в період смерті Киселя.
Іконостас перебував у монастирі, де його переважно не рухали, хоч часом переміщували деякі деталі. Так було до 1991 року, каже краєзнавець, поки не з’явився там отець Павло Лебідь. Він же більш відомий, як «Паша Мерседес».
Не маючи розуміння, що старовинні деталі варто зберігати, той вирішив прибрати іконостас і замінити його новим.
«Частину, за його словами, спалили, а частину, я так розумію, він розділив між місцевими храмами. Ми думали, що лише збереглися Царські ворота, над якими зараз тривають роботи з реставрації, цим займається харківський реставратор Артем Погрібний», – розповідає Велінець.
Про те, яким чином ікона опинилася у селі Кропивщина, краєзнавець міркує: найімовірніше у 1997 році у новозбудованому храмі бракувало церковного начиння, тому за допомогою звернулися до монастиря. Як розповів їм один дідусь, що тоді закинули до багажника на прохання, те повезли.
«Хоч храм дуже маленький, а іконостас був величезним і пишним, ця «Таємна вечеря» складно поміщалася в композицію місцевого храму. Тривалий час вона висіла у них на стіні, поки увесь храм не забезпечили необхідним. Згодом її поклали на верх шафи, де та горизонтально перебувала там доти, доки ми не влаштували експедицію», – каже Велінець.
Судячи з того, що вдалося віднайти ікону, яка здавался вже давно втраченою, то є надія, як каже краєзнавець, що інші деталі теж могли б зберегтися. Наприклад, 6 декорованих частин іконостасу, на яких по двоє зображувалися апостоли Ісуса Христа.
Новозбудовані храми, в одному з яких і знайшли ікону «Таємна вечеря» втрапили у поле зору дослідників, тому що раніше вони розглядали їх, як місце, де могли б лилишися давні елементи. Проте виявилося, що раніше відбувалася своєрідна «міграція» ікон церквами.
У четвер, 9 лютого, ікону офіційно забрали до Нововолинського історичного музею, на що погодилися у громаді.
На запитання про те, чи можна було б відтворити іконостас і повернути ікону на своє місце, Велінець пояснює, що на це треба було б витратити значні кошти і залучити значну кількість майстрів. Якщо і взятися за відновлення, то іконостас потрібно було б розташувати в Успенському Низкиницькому монастирі, де він був із самого початку, на що можуть не погодитися там, маючи вже вбудований іконостас.
Оскільки пам’ятка є давньою, то краще місце для неї – музей з відповідними умовами і під наглядом, додає креєзнавець.
Проте, отримавши від Центрального державного історичного архіву України описи Низкиницького монастиря за 1799 рік, реставратор може створити приблизну картину того, як виглядав іконостас, а також – зробити невеликий макет.
Своєю чергою, волинський краєзнавець Богдан Ворон у фейсбуці тако само поділився світлиною, як виглядав втрачений іконостас.
«Як відомо, історичний іконостас було вилучено завдяки діячеві РПЦ Павєлу. Це була поширена практика серед російського неосвіченого духовенства – знищувати українські історичні пам’ятки. У ХІХ ст. це мотивували «странностю» і «вєтхостю», ще десятиліття тому все було так само. Маємо надію, що РПЦ з Волині зникне, а культурна спадщина відтворюватиметься і повертатиметься на свої місця», – написав Ворон.
