Відвідинами українських пацієнтів Ватиканської педіатричної лікарні «Bambino Gesù», де від початку широкомасштабного вторгнення отримали лікування майже дві тисячі дітей з України, завершився триденний візит до Ватикану делегації Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Він відбувався від 24 до 26 січня 2023 р., а його кульмінаційним моментом стала зустріч з Папою Римським Франциском. В рамках візиту очільники та представники українських церков і релігійних організацій мали зустрічі з очільниками Дикастерій в справах комунікації, в справах міжрелігійного діалогу, сприяння єдності між християнами, з очільником Державного Секретаріату та Секретарем у справах міжнародних стосунків Святого Престолу, а також взяли участь у молитві вечірні з нагоди завершення Тижня молитов за єдність християн, яку Святіший Отець Франциск очолив у Папській базиліці святого Павла.
«Ми, релігійні лідери, повинні навчати мир, але не існує миру без істини та справедливості. Ми повинні оздоровити багато сердець, бо набагато легше примирювати абстрактні ідеї, аніж поранені серця», – сказав під час пресконференції за результатами візиту Блаженніший Святослав.
Предстятель УГКЦ Блаженніший Святослав розповів про основні моменти візиту в інтерв’ю для Української редакції Радіо Ватикану – Vatican News.
Блаженніший Владико, добіг до завершення історичний візит Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій до Апостольської Столиці. Як виникла ідея проведення такого візиту і яке значення ця подія має в сьогоднішньому контексті?
Ідея чи радше ініціатива цього візиту належить виключно Всеукраїнський Раді Церков і релігійних організацій. Це ми прийняли таке рішення, більше того, ми шукали такої можливості вже багато років. Це лягає в контекст цілого напрямку діяльності Ради Церков, яким є міжнародні стосунки. Ми багато разів відвідували Святу Землю, Ізраїль, європейські структури, Канаду, Сполучені Штати, Німеччину, Польщу. Й тепер ми приїхали до Апостольської Столиці. У чому полягає зміст такого типу міжнародних контактів? Всеукраїнська Рада Церков Ми є дуже важливим голосом громадянського суспільства України. Бо кого ми представляємо? Ми не представляємо державу чи офіційну державну дипломатію. В кожній країні є свій посол, при Ватикані є свій посол. Ми не представляємо якісь політичні сили України. Ми представляємо наших вірних. Тобто, ми є голосом наших прихожан, які до нас приходять, в серце яких ми вслуховуємося кожного дня, і тоді стаємо голосом простого народу, віруючих людей, який хочемо донести до могутніх світу цього. А в цьому випадку ми хотіли, щоби отой голос серця, болю і надії українського народу ми могли разом донести до Святішого Отця, тому що наємо, наскільки його голос сьогодні важливий для України і для світу. Бо коли Папа говорить про Україну, він говорить і до України, але теж говорить до сердець усіх людей доброї волі у цілому світі. І тому ми хотіли, щоби справді він взяв у своє серце той голос, який ми хотіли йому донести.
Вчора [25 січня] відбулася ця зворушлива зустріч, яка була кульмінацією візиту: зустріч зі Святішим Отцем, коли була нагода поділитися з ним своїми переживаннями і також почути Його слова заохочення. Якими були основні моменти з боку українських Церков, що вони хотіли донести єпископові Риму, і що почерпнули від спілкування з ним?
Мої враження такі, що це був момент взаємної вдячності. Тобто, з одного боку, Папа нам дякував за те, що ми такі є. Він дивувався, що подібна рада чи подібний організм співпраці між різними церквами і релігіями взагалі існує в Україні. Більше того, він побачив в наших очах глибоке світло надії. Він дуже подякував, що ми дійсно діємо разом, як брати. Він це висловив через гарну метафору про маму-Україну, що коли настає необхідність, то немає більше України християнської, мусульманської, єврейської, а всі діти тієї мами, України, разом об’єднуються в ім’я її добра. А з іншого боку, це був голос вдячності Папі від Всеукраїнської Ради Церков і предстоятелів, очільників різних церков і релігійних спільнот.
Ми також дещо просили в Папи. Найперше, ми просили Папу проголосити двадцять четвертого лютого, коли мине перша річниця цієї повномасштабної війни, Днем молитви і посту за справедливий мир в Україні. І Святіший Отець дуже серйозно до цього поставився, навіть вже нам розповів, що планується ціла низка різних заходів на цей день. В той день навіть має бути молитва в Ассізі. Він не знає, як буде її сам особисто переживати, але він говорив, що це буде теж дуже серйозний момент молитви за мир в Україні та багато інших подій, включно з показом фільму про війну в Україні. Тобто, це наш прохання він дуже серйозно сприйняв. По-друге, це була вдячність за те, що Папа справді є таким серцем світової солідарності з Україною, зокрема в гуманітарній сфері. І теж ми подякували за те, що Святіший Отець справді дуже активно діє для того, щоби звільняти наших заручників, полонених. Я представив Папі цілу папку з історіями сорока одного медика, військових і цивільних, з проханням про їхнє звільнення. Він пообіцяв мені, що вручить їх в руки посла Росії, і таким чином його посередництво буде робити все можливе для того, щоби порятувати тих людей.
Також особливим моментом була участь українських Церков у молитві в базиліці Святого Павла за єдність християн. Яке значення має така молитва, яка, зокрема, в цьому році відбувалася під гаслом шукання справедливості і чинення добра?
Як я відчув по обличчях і по враженнях членів нашої делегації, вони були дуже зворушені такою молитвою, тому що вони побачили багато своїх співбратів з інших країн: і православних, і протестантів різних деномінацій, які були присутні і разом молилися. Тобто ми себе почули в такій дуже, я би сказав, справжній, дуже теплій родині. І це був день, коли латинська Церква святкує навернення апостола Павла, і ми прийшли до його гробу. Ми всі розуміємо, що коли молимося за єдність між християнами, ми повинні перше пережити власне навернення. І ось, коли ми навернемося усім своїм серцем до Господа Бога, Який є один і той самий для всіх, як казав отець Омелян Ковч, тоді ця молитва за єдність між християнами буде мати практичні наслідки, будемо спільно робити добро, про що якраз ішлося у проповіді Папи Франциска.
Коли говоримо про добро, то на думку спадає, що вінцем цього візиту після зустрічей, скажемо так з високими на землі, з високопосадовцями Римської Курії, з Главою Церкви, цей візит завершився відвідуванням тих, які є великими в Бога, тобто дітей. Якою є роль солідарності Святого Престолу щодо українських дітей, зранених війною?
Це стало таким пастирським аспектом, скажімо, візиту Всеукраїнської Ради Церков до Ватикану. Справді, ми хотіли відвідати цих своїх дітей, дітей, які лікуються в цій лікарні. Я бачив, як матері були зворушені, бачив, як лікарі, які їх доглядають, пережили той візит міжконфесійної делегації з України. Але це також була нагода побачити ті страждання невинних дітей, пов’язане теж із війною, і разом подумати над цим. І якось так в мене така думка зродилася: світ, який заставляє дітей терпіти, не має майбутнього. Ми мусимо справді вистояти у тій борні. Ми мусимо за перемогу України молитися задля того, щоби діти більше не страждали, щоб разом збудувати для тих дітей трошки кращий світ, ніж ми його застали. Світ, у якому буде менше страждання, зокрема для невинних. І я думаю, що це спілкування було таким камінчиком такої побудови кращого світу.
Справді, дуже багато різних медичних закладів в цілому світі, а цей «Bambino Gesù» є особливим, бо це не лише лікарня з найвищими стандартами педіатричної науки і опіки, але лікарня з материнським обличчям Церкви, і це відрізняє. Ці лікарі не тільки лікують, виконуючи свій професійний обов’язок, вони ще і люблять тих дітей. Якраз там пані очільниця цього шпиталю сказала: “Ви нам не дякуйте, тому що ми це робимо за велінням нашого серця, бо ми їх не тільки лікуємо, ми ж їх і любимо”.
