Від початку року на Рівненщині діє майже пів тисячі парафій УПЦ (що в єдності з МП), лише 38 перейшли торік до ПЦУ. Після ухвалення закону, що припинить діяльність російської церкви в Україні, область буде однією з найпроблемніших.
Про це у коментарі “Еспресо.Захід” повідомила народна депутатка України Соломія Бобровська.
Сам законопроєкт №8371 щодо діяльності в Україні релігійних організацій, який може заборонити діяльність Української Православної Церкви Московського Патріархату, вже зареєстровано у Верховній Раді. Парламентарка зауважила, що документ обов’язково доопрацьовуватимуть, разом з тим висловила надію, що упродовж весни сам закон таки буде ухвалено і він набере чинності.
“Але я більш ніж переконана, що у момент між першим і другим читанням буде дуже велика кількість правок. Хтось вважатиме цей законопроєкт надто м’яким, хтось – занадто жорстким, ніхто не скасовував лобістів РПЦ у Верховній Раді. Наразі мені важко сказати про сам законопроєкт, ми точно будемо його доопрацьовувати стосовно не просто формальної непідпорядкованості Москві, а формального та неформального існування російської православної церкви в Україні. Будемо відверті, це агентурна мережа РФ”, — зазначила Соломія Бобровська.
Кілька тижнів журналісти зверталися у Рівненську обласну військову адміністрацію щодо коментаря про діючі парафії УПЦ (МП) в області, і зауважили, що таку інформацію там надають, м’яко кажучи, неохоче. Заступник начальника відділу організаційно-планової роботи, релігії та національностей управління культури й туризму РОВА Ігор Соколовський повідомив, що на Рівненщині зареєстровано 479 парафій московського патріархату, ще 38 перейшли минулого року до ПЦУ. Але детальнішою інформацією про парафії у розрізі районів чи територіальних громад, так само про здійснення незаконних будівництв церков УПЦ (МП), за словами чиновника, там не володіють.
Соломія Бобровська, яка у парламенті представляє Рівненщину, зазначила, що така поведінка Рівненської ОВА не дивує, адже ще до початку повномасштабного вторгнення у відділі релігії працювала дружина одного зі священників УПЦ (МП). Були випадки, коли документи начебто випадково губилися, не реєструвалися тощо. Крім того, за словами депутатки, відсутня публічна позиція очільника обласної військової адміністрації Віталія Коваля, й це суттєво погіршує ситуацію.
“У нас дуже мало переходів парафій, до того ж несприяння зі сторони влади. Всі настоятелі, протоієреї УПЦ МП пов’язані з місцевою політикою та бізнесом. Одні з найбільших забудовників Рівного підтримують російську церкву та не приховують цього. Один з попередніх мерів, греко-католик, латентно підтримував МП, а нинішній, який, здається, є протестантом, уникає ПЦУ та РПЦ, але виділяє землю останній та сприяє створенню парафій та релігійній деномінації.
Також у Рівненську міську раду у 2020 році від місцевої партії “Рівне разом” пройшов під 7 номером у списку священник РПЦ, який служить у великій церкві в спальному районі, та який вже після 2014 року нібито закінчив якусь капеланську школу у Ростові. Але його не позбавили мандата, він залишається священником. Я вважаю це нонсенсом, а у міськраді все це толерують. Цей політикум-бізнес, де судді, прокурори, частина адвокатів, серед яких навіть виникають міжусобні конфлікти за позицію у питанні церкви, просто показує величезний прошарок людей, які на своїх посадах захищають і будуть захищати РПЦ”, – сказала Соломія Бобровська.
За її словами, від початку державної незалежності Рівненська область вважалася однією з найконфліктніших з точки зору релігійних питань. У 2004-2006 роках Рівненську ОДА очолював Василь Червоній, який власне був один з тих, хто почав боротьбу проти російської церкви. У той час на Рівненщині було чи не найбільше конфліктів з причини переходів парафій. Соломія Бобровська розповіла, що за два тижні до приїзду Кирила, який спершу відвідав Київ, а після – Рівне та Волинь, Червонія вбили.
Народна депутатка вважає, що після прийняття закону перехід парафій УПЦ МП на Рівненщині буде одним з найскладніших, потенційних побутових конфліктів не уникнути, проте зважати на це після року повномасштабної війни, не варто. Через те, що державний апарат фактично не підтримує переходи громад до ПЦУ, й люди залишаються самі з собою, закон і притягнення до відповідальності за бездіяльність – вихід з ситуації.
