День Соборності цьогоріч ми відзначаємо з особливим почуттям спільної справи, єднання та згуртованості довкола захисту нашої національної ідентичності, нашої рідної Батьківщини, соборної, неподільної України. А головне – ми з вами соборні духовно, бо пам’ятаємо уроки історії: в єдності наша сила, в розділенні – поразка.
Про це написав у соцмережі Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній.
Духовна єдність народу – це міцний наріжний камінь державного дому. І які б стихії чи лиходії не намагались пошкодити цей дім, на міцному фундаменті він обов’язково встоїть, відбудується.
105 років тому (22 січня 1918 року) вперше в XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік, 22 січня 1919 року, на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання двох республік на українських землях, УНР і ЗУНР, в єдину державу.
В той історичний день все розпочалося з молебню в храмі Святої Софії. Після богослужіння священнослужителі урочистою процесією з хоругвами доєдналися до зібрання на площі, де був проголошений «Універсал соборності»: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України…». Завершилася урочиста церемонія державного возз’єднання українського народу святковим молебнем і великим військовим парадом легіону Українських січових стрільців.
Минуло трохи більше століття з тої події, і знову Українська Церква і українське військо – з нашим народом, на сторожі нашої незалежності, нашої соборності і свободи. Як і має бути. І наша, Православна Церква України, робить все від неї залежне, аби підтримати в цей непростий час війни українську державу і український народ. Всі ми – єдині в прагненні вільно жити у власній державі, на рідній землі, думати і молитися рідною мовою. І ми є сильними у нашій соборності – бо ми об’єднані не брехнею чи ненавистю, як наші вороги, а правдою і любов’ю – до Бога і до наших рідних, ближніх, до нашої історії, Батьківщини.
Молімося разом за соборність нашого народу, держави та одного з її наріжних каменів – Української Церкви!
