22 січня 2023 року у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні єрея Павла Соколовського та диякона Івана Петрущака.
Про це повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Під час богослужіння архіпастир помолився за воїнів, які захищають Україну і за всіх полеглих військових, які віддали свої життя за неї і вбитих загарбником мирних жителів.
Єпископ Команський на проповіді розповів про Царство Боже, яке є всередині кожного християнина. Людина, яка метушиться, яка тікає від Бога, вже на землі відчуватиме пекло. Тому потрібно мати в собі мир Божий, щоб відчувати Боже Царство.
Екзарх Вселенського Патріарха підкреслив, що Царство Боже вже є тут і зараз. Вже тут і зараз ми покликані жити в Царстві Божому, плекаючи його у своєму серці.
Говорячи про проповідь, архієрей закликав вірян жити так, щоб своїм життям бути “безсловесною” проповіддю і не перекладати цю справу лише на церковну єрархію. В кожної людини є якийсь дар даний їй від Бога для служіння, в тому числі і в Церкві.
Коли ми набудемо Царство Боже в свої душі, воно стане ближчим і до інших, а тому ми не повинні лінуватись подавати приклад віри своїм життям. Чинячи так, переконаний єпископ Михаїл, ми дійсно будемо святкувати Богоявлення, а люди бачитимуть в нас явлення Бога.
Повний текст проповіді нижче:
Пророк і Предтеча Іван Хреститель закликав людей до покаяння перед явленням Господа Ісуса Христа. І після того, як Предтечу було ув’язнено, тими ж словами почав проповідувати Господь. “Покайтеся, бо наблизилося Царство небесне”.
З одного боку нам може здаватись трохи дивно, адже ми знаємо, що Царство Боже наступить після Другого пришестя Ісуса Христа, але ми бачимо, що людей старого завіту, які чекали пришестя Месії, Спасителя, оце і було очікування Царства Небесного. Згодом вони викривили розуміння, але сам факт, що з приходом Месії настає Царство Боже – ця ідея була.
З одного боку це дуже втішно знати, що коли прийде Господь настає Царство Боже. З іншого боку подивімось, а як ми можемо брати участь в цьому Царстві. Першою умовою для участі у ньому, як було відкрито і пророком Предтечею і Господом Ісусом Христом для кожної людини, є покаяння. Покаяння не таке, як комусь може здаватись, що треба сидіти постійно і плакати, бити себе в груди. Ні. Адже покаяння у своїй основі має значення “переміна свідомості”.
Звісно, коли людина усвідомлює глибину свого падіння, можливо в когось є і дуже важкі серйозні гріхи і вона бажає виправитись, цілком природньо, що людина сяде і поплаче перед Богом, усвідомить свою провину, виправиться і більше не буде так робити. Але саме слово покаяння означає переміну нашої свідомості в житті. Так, як ми поступаємо один з одним, чи чинимо ми праведно, чи виконуємо заповіді Господні – все це залежить виключно від нашого бажання. Якщо ж людина не бажає слідувати заповідям Господнім, то хто ж її може примусити? Ніхто. Навіть Господь не примушує людину, а надає їй повну свободу.
І ось після того, як Іоана було ув’язнено, благу Євангельську звістку про Царство Небесне вийшов проповідувати Господь Ісус Христос. Після Свого явлення, Він почав це явлення нести до людей. Не просто з’явився Господь, всі побачили явлення Бога в Святій Тройці і… це гарна подія, а як вона стосується людей? Отже Господь почав продовжувати Своє явлення людям.
Господь приніс їм звістку, що наблизилось до них Царство Небесне. Подивімось, по суті Господь не говорив нічого нового. Він відкривав Змісти Старого Завіту так, як на них ще не дивилися.
Він приніс нове розуміння стосунків між Богом і людиною, нове розуміння ставлення людини до Бога і виконання певних приписів і закону Мойсеєвого, але зокрема, Він відкрив, що Царство Небесне настає з Його приходом.
Людину ніхто не заставляє виконувати те, що заповідав Господь. Він заповідує людині жити згідно з заповідями для користі самої людини. Згадаймо, що в іншому місці Святого Писання, Господь каже: “Не прийде Царство Боже видимим образом, адже Царство Боже є в середині вас”.
Отже вже тут на землі, живучи із тим закликом від Господа “Покайтеся!” і виправляючи своє життя, згідно заповідями Господніми, ми вже тут, перебуваючи на землі, можемо мати в собі мир Божий, Царство Боже і жити в цьому Царстві. І разом з тим, людина, яка метушиться, яка тікає від Бога, вона вже тут, на землі, живе у пеклі.
Отже не потрібно думати, що Царство Боже настане колись. Вже тут і зараз ми покликані жити в тому Царстві, плекаючи його в своєму серці, в своїй душі. Для цього в нас є всі засоби. Більше того, Господь не прийшов проповідувати Євангеліє і яке б закінчилось на Ньому. Господь довірив нести благу звістку про Євангеліє і Царство Боже своїм учням – апостолам. Учні передали по спадку іншим священнослужителям, але не тільки священнослужителям – всій Церкві.
Миряни також не виключені з того.
Сьогодні, ті, хто уважно слухав апостольське послання, почули, як сказано в Апостола, що Господь поставив Духом Святим одних в Церкві священниками, других – єпископами, третіх – пророками, цілителями, учителями, для звершення служіння. Хтось може подумати “Ну так, когось поставив, а якщо я ніде не поставлений, що можу робити, просто ходячи в Церкву?”. Неправильно так думати.
В кожної людини є якийсь дар даний їй від Бога для служіння, в тому числі і Церкві. І принаймні один дар є в кожного без виключення. Дар свідчити про свою віру, свідчити про слово Євангельське і про Христа своїм життям – величезний дар. Навіть той хто не може проповідувати, навіть той, хто не може публічно виступати перед людьми, своїм життям робить дуже велику справу, адже це є безмовна проповідь. Безсловесна, яку можуть робити навіть люди неграмотні, які не вміють читати. Просто, інші, дивлячись на те, як вони живуть, якщо вони живуть праведно, відтак інші люди розуміють, що базуючись на своїй вірі, людина змінила своє життя на краще, людина поступає побожно, привносить Царство Боже не тільки для себе, але і для інших оточуючих, які зустрічаються в її житті.
Отже, дорогі друзі і ми з вами, кожен в своїй частині покликаний наблизити оте Царство Небесне, Царство Боже, перш за все в наші душі, щоб відкрити його для інших, а тому не лінуймось, прикладаймо зусиль для того, щоб стати досконалими в своїй вірі, досконалими в своєму житті і щоб принести свою віру, не просто словом, не просто переконанням для інших людей засвідчити, а показати своїм життям.
Щоб те свято Богоявлення, яке ми з вами святкували нещодавно, свято явлення Бога у Святій Тройці, не закінчилось просто відзначанням якоїсь календарної дати, а щоб це свято Богоявлення, ми своїм життям продовжували для інших кожен день свого життя. Щоб люди дивлячись на нас бачили явлення Бога в нас, бачили Його у проявах милості, любові, в ставленні один до одного, в допомозі. Це і буде дійсно святкування свята Богоявлення і продовження проповіді і актуалізація Царства Божого вже тут і зараз, це буде і наше з вами вдосконалення і наближення до Бога. Амінь.
