У новій книзі-інтерв’ю Святіший Отець ділиться роздумами про страх, вказуючи на його різні виміри та перестерігаючи про загрози, які виникають, коли він є надмірним.
25 січня побачить світ книга «Страх як дар», що є розмовою між Папою Римським Франциском та психологом й психотерапевтом Сальво Ное, де понтифік розмірковує на тему мігрантів, необхідності психології під час семінарійної формації, а також торкається проблем у Церкві крізь призму теми страху, повідомляє Vatican News.
Психологія як засіб для розпізнавання кандидатів до священства
Спілкуючись на тему психології у контексті формування у Духовних семінаріях, Папа Римський Франциск підтримує необхідність цілісно оцінити спосіб життя, психологічний аспект та міжособистісні стосунки кандидатів до семінарій. «Краще втратити покликання, ніж ризикувати із небезпечним кандидатом», – висловився понтифік. Тому на його думку пропозиція залучити психологію в семінарійний контекст є дуже корисною. «Явище сексуального зловживання над неповнолітніми з боку духовенства різко висвітлило цю проблему… Перед священичими свяченнями ми повинні вияснити, чи існують схильності до зловживання. І це може зробити такий професіонал як ви, що навчався також і для цього», – зазначив Папа. У цьому контексті він додав, що духовна семінарія не є місцем втечі від багатьох обмежень, які можемо мати, притулком для психічних розладів. Програма повинна вести до формування священників і зрілих богопосвячених осіб, експертів людяності та близькості. «Люди потребують зустрічі зі свідками віри, з якими вони можуть звіритись та отримати підтримку й добру, людську близькість», – розповів Папа Римський.
Небезпеки в Церкві
На думку понтифіка, сьогодні найбільшим збоченням в Церкві є священники-кар’єристи і світськість, яка веде до марнославства, зарозумілості та гордості. «Світськість вбиває, як я колись казав, зісвітчений священик – це клерикалізований поганин. Вірні потребують бачити, що ми такі ж, як і вони маємо однакові страхи і однакове бажання жити в Божій благодаті. Зближувати віруючих і невіруючих і говорити з відкритим серцем. Ми всі це повинні робити», – закликав Папа Римський.
Інструменталізація мігрантів та екологічне навернення
Співрозмовники не оминули увагою й проблему мігрантів, яких, за словами Папи Римського, використовують у такий спосіб, щоб залякувати людей, змусити їх повірити, що звідси виникають наші проблеми. Натомість наші проблеми «виникають через нестачу високих цінностей, через неорганізований спосіб життя в наших домівках і містах, через порожнечу віри, яка віддаляє нас один від одного і не дозволяє на братерство», – зауважив понтифік. Саме в дусі братерства він повторює запрошення взяти на озброєння такий спосіб життя, який шанує навколишнє середовище, щоб зберегти спадщину творіння та щоб захистити життя тих, хто населяє планету. Папа Римський стверджує, що наша планета хворіє та засуджує знущання над нею і її розграбування. Це наслідок «способу життя, в якому панують егоїзм і культура викидання мов непотребу, і він поставив перед нами альтернативу: і далі триматися шляху, яким ми йшли досі, або розпочати новий», – зазначив Франциск. На його думку, нам потрібне екологічне навернення, де людина бере на себе відповідальність та зобов’язання піклуватися про спільний дім.
Необхідність говорити правду
Говорячи про страх – центральну тему книги, Папа вказав, що він може мати паралізуючий вплив. «Надмірний страх – це наставлення, яке завдає нам болю, послаблює нас, применшує, паралізує. Настільки, що поневолена страхом людина не рухається, не знає, що робити: вона налякана, зосереджена на собі в очікуванні чогось поганого», – зауважив Папа Римський. На його думку, надмірний страх не є християнським, адже є наставленням ув’язненої душі, зневоленої, якій бракує свободи дивитися вперед, щось творити, робити добро. Крім того, й лицемірство не є християнським, адже є страхом перед правдою. «Лицемір боїться правди. Людина вважає за краще вдавати, а не залишатися собою. Це немов занапастити власну душу. Вдавання знищує сміливість говорити правду відкрито, і тому людина легко уникає обов’язку говорити її завжди, скрізь і незважаючи ні на що», – зауважив понтифік, додаючи, що лицемірство у Церкві є особливо огидним.
Потреба у інших людях
Пригадуючи період до обрання його наступником апостола Петра, Папа Римський зізнався у ностальгії за можливістю вільно гуляти вулицями, зустрічати людей, розмовляти з ними та ділитися історіями, труднощами й настроями. «Я повинен дотримуватися протоколів безпеки. Тут бояться, щоб зі мною щось не сталося», – сказав Франциск. Цей страх в даному випадку є виправданим. «Перші кілька разів, як тільки мене обрали, я намагався вийти на вулицю без попередження, і я створив серйозні проблеми для людей, які працюють, щоб гарантувати мою безпеку», – пригадав Папа Римський. Продовжуючи розмовляти про його щоденне життя, пан Сальво запитав понтифіка, чи на його рішення жити в домі Святої Марти не вплинув якийсь страх. Він відповів ствердно, пояснюючи, що на відміну від папських апартаментів Апостольського палацу, в «Домі святої Марти» він відчуває себе вільніше. «Я хотів позбутися цього звичаю ізольованого Папи Римського. Тут я п’ю каву з автомата, їм у їдальні з іншими, щодня відправляю месу та жартую зі швейцарськими гвардійцями», – поділився понтифік.
Протиотрута від страху
Папа Римський Франциск зазначив, що близькість до людей, здатність співвідноситись один з одним, щось робити разом – це справжня протиотрута від страху. «Дуже часто ізоляція, відчуття ніби помилився, маєш проблеми й не знаходиш допомоги, можуть призвести до криз, які перетворюються у душевний дискомфорт. У мене на роботі не бракує людей, які почуваються самотніми та страшенно далекими від “дому”. Самотність – це справжнє зло нашого суспільства. Всі пов’язані завдяки телефонам, але відірвані від реальності», – відзначив Франциск.
