19 січня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію з нагоди Богоявлення у співслужінні диякона Івана Петрущака.
Про це в соцмережі повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками.
Після Богослужіння єпископ Михаїл звершив Велике освячення води. Тропар Богоявлення було виконано як грецькою, так і українською мовами.
Під час проповіді єпископ Команський наголосив на новому одкровенні, яке сталось під час Хрещення Господнього. Бог у Святій Трійці показує, що Він не тільки Всемогутній і Всезнаючий, Вседержитель, а що Він дивиться на нас, як люблячий батько.
За словами архієрея, таке розуміння Бога, як Отця, допомагає всім нам уважніше ставитись до себе, до свого життя. З приходом Господа Ісуса Христа страху бути не повинно, тому свято Богоявлення таке важливе для нас.
Водночас як зазначив екзарх Вселенського Патріарха, Бог не перестає бути справедливим Суддею, але перш над усе Він люблячий Батько. У зв’язку з цим, єпископ Михаїл закликав не жахатися Бога і до звертатися Господа з щирою молитвою.
Також архіпастир звернув увагу, що свято Богоявлення не про Святу Воду, як і Різдво — це не про колядки і попросив не підміняти змісту свята благочестивими традиціями і обрядами.
Повний текст проповіді нижче.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Сьогодні згадуємо свято Богоявлення. Ще по іншому Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. В принципі, якщо подивитись на літургічну особливість старозавітної віри, то хрещення не було чимось новим в технічному плані. Справа в тому, що занурення для символічного омивання гріхів було і в Старому Завіті. Існувало багато обрядів, які люди повторювали для того, щоб символічно омитись від гріхів. І Іоан Хреститель технічно не робив нічого нового. Особливість була а тому, що він проповідував хрещення покаяння саме перед приходом Спасителя, щоб люди готувались прийняти Того, Хто дасть істинне хрещення, коли через занурення у воду, з прикликанням Імені Пресвятої Тройці люди отримуватимуть дар Святого Духа, абсолютно цілковите прощення всіх гріхів і народження в життя вічне.
Звісно, Господь Ісус Христос не мав потреби у покаянні, але мав виконувати старозавітній Закон. Саме тому, на заперечення від Іоана Він наполіг на хрещенні для Себе, бо так належало «виконати усю правду.
Сьогодні ми з вами чули багато разів в тропарі Церковному, що коли Господь хрестився в Йордані, відкрилось Троїчеське поклоніння. Бо Бог Отець говорив з неба, Бог Син хрестився в річні Йордані і Бог Дух Святий сходив у вигляді Голуба на Нього, являючи перш над усе Святу Трійцю і приносячи одкровення людям про цей факт. Але із Своїм пришестям і саме оцим Богоявленням Господь зробив ще одну річ, на яку мало хто звертає увагу. Відкриймо сторінки Старого Завіту, як називають Бога. Хто згадає? Саваоф, Господь Всемогутній, Господь Вседержитель, Всесильній… Немає тільки одного. І одне Ім’я Боже відкрилось людям тільки з приходом Господа Ісуса Христа і це Ім’я поміняло абсолютно все сприйняття Бога. Зараз ми до цього дійдемо.
Подивімось на реакцію людей, на Одкровення Боже в Старому завіті. Навіть пророки, коли їм було явлення Боже, Одкровення, вони падали на землю і плакали, кажучи: “Нещасна я людина, бо побачив Всевишнього і маю померти”. Уявімо, людина думала, що якщо їй є Одкровення Боже, вона неодмінно має померти. І коли прийшов Господь Ісус Христос, Він відкрив людям Ім’я Боже, яке все міняє, що Бог перш над усе Батько, Отець. І що не тільки через Одкровення Боже людина не померла, а навпаки. Бог Отець послав Сина Свого Єдинородного, щоб всіх людей привести до Себе, з’єднати із Собою найтіснішим чином і це ми з вами робимо, коли ми причащаємось. Ми з’єднуємось з Богом.
Отже, розуміння того, що Бог є не тільки всемогутній, не тільки всеправедний, не тільки всевідаючий, не тільки всесильний, а перш над усе, що він нам є Батько, думаю, помагає всім нам не те що боятись приходити в Церкву, чи боятись йти за Ним, але уважніше ставитись до себе, до свого життя. Адже, природньо, коли людина постає перед чимось невідомим, незвіданим, чимось таким, що лякає її своєю величчю, природньо, що вона боїться. З приходом Господа Ісуса Христа страху бути не повинно, адже людина, яка перебуває в любові, як дитина, вона не боїться, вона довіряє своїм батькам, довіряє своєму Небесному Батькові, не існує більше страху. Ось чому це свято таке важливе для нас, щоб іще-іще раз підкреслити те Одкровення, що Бог нам є Батько.
Який батько в здоровому глузді бажає своїй дитині зла? Чи бажає якось до неї зле поставитись, налякати, щоб вона виконувала його волю? Ні. Завжди батьки керуються любов’ю, щоб дитині допомогти, щоб вона зростала правильно, на користь собі, на радість батькам. Так і Бог ставиться до нас.
І коли ми кажемо, що Бог гнівається, через це у нас неприємності, то цим ми описуємо своє сприйняття Бога. та Бог не гнівається, він любить. Найчастіше ми самі ставимо себе в такі умови, що отримуючи якісь негативні наслідки від своїх проступків, частіше всього, бо іноді бувають окремі випадки, коли ми не знаємо чому трапляються неприємності в житті, чи інше…що ми віддаляємось від Бога і не тому, що Бог на нас гнівається. А тому, що ми забули, що Він наш Батько. Тому, що ми в остраху тікаємо від Нього, не слухаємо Його закликів, не виконуємо Його заповіді.
Отже, дорогі друзі, пам’ятаймо, що з пришестям Господа Ісуса Христа і саме в хрещенні, відбулось це Одкровення, що на небі Бог у Святій Тройці не грізний суддя. Він справедливий суддя і в тому числі, але перш над усе він люблячий Батько. Тому, не біймося Його. Звертаймось до Нього з молитвою. Якомога частіше йдемо до Церкви. Якомога частіше згадуймо про Нього в своєму житті, коли перед нами стоїть той чи інший моральний вибір.
Пам’ятаймо, що Батько дивиться на нас з любов’ю. Не з бажанням покарати, не з бажанням помститися, не з бажанням зробити ще щось, щоб налякати, але ставиться до нас тільки з любов’ю. Це основне.
Як мало в нашому житті любові і якщо ми ще не усвідомлюємо, що Бог є любов, то взагалі ми живемо в безнадійному світі. Але Бог нас любить кожного, незалежно від посади, незалежно від віку, незалежно від країни. Бог любить всіх. Пам’ятаймо, що це одна із найбільших і найрадісніших істин, яку відкрив нам Господь Ісус Христос, що Бог нам є Батько. А це міняє все для нас. Це і радість на молитві і більш ретельне бажання йти до Церкви, тому що пам’ятаймо, що ходіння до церкви – це не якась важка повинність і просто історично так склалось, що ми ходимо. Ні. Ми йдемо до дому Божого. Ми йдемо на зустріч своєму Батьку і тим більше велика радість, коли ми усвідомлено приходимо до Церкви, причащаємося Тіла і Крові Христових, з’єднуємось із Самим Господом. Ось це ми з вами святкуємо – Богоявлення. Бог явився у святій Тройці. І бачимо, що Церква вчить нас не тільки розумінню взаємовідносин Бога і людей, Церква вчить нас і догматам – істинам віри, саме святкуючи ось такі свята. Тому Церква і закликає читати Священне Писання. Церква закликає усвідомлено слухати тексти Богослужінь, усвідомлено молитись, пам’ятаючи, що життя Церковне – це не театр, реконструкція якихось стародавніх звичаїв – ні. Це наше реальне і безпосереднє спілкування з Богом. Бог говорить до нас безпосередньо, до кожного, а ми говоримо до Бога. Цінуймо це, радо святкуймо це.
Хай кожне свято буде для нас таким нагадуванням і натхненням не лінуватись бути християнином. Не лінуватись виконувати заповіді Господні. Не лінуватись щиро вірити і любити Бога, як діти люблять своїх батьків. Амінь.
