В день свята Богоявлення, Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, 19 січня 2023 року, Священноархімандрит Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію в головному храмі Лаври – Успенському соборі.
На сайті ПЦУ опублікували сьогоднішню проповідь Священноархімандрита Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Наводимо повний її текст:
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сердечно вітаю всіх вас із Богоявленням, з Хрещенням Господнім, з Йорданом!
Сьогодні ми урочисто вшановуємо євангельську подію, якою розпочинається принародне, відкрите служіння Спасителя, розпочинається Його проповідь. До Хрещення в Йордані Господь жив ніби у таїні, не являв Себе світові. Але Він же послав перед Собою Предтечу, пророка Іоана, який аскетичним життям і проповіддю покаяння та звіщенням наближення часу приходу Месії готував народ до прийняття Христа.
Отже, перше значення назви нинішнього свята – Богоявлення – полягає в тому, що Син Божий, Спаситель, Христос-Месія являє Себе світові відкрито, починає проповідь Євангелія – благої вісті про спасіння. Бог являє Себе світові не через знаки і образи, не через видіння, не через слова пророків, але безпосередньо, бо Він став людиною. Так про це каже і Писання: «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив» (Ін. 1: 18). Також і Сам Спаситель, відповідаючи на прохання апостола Филипа показати їм Отця Небесного, каже: «Хто бачив Мене, той і Отця бачив» (Ін. 14: 9).
У давній час лише обрані святі могли бачити Бога лицем до Лиця. Наприклад, так, за словом Писання, «говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм» (Вих. 33: 11). Але завдяки Боговтіленню, завдяки тому, що предвічний Бог Слово, Друга Особа Пресвятої Тройці, народився від Духа Святого і Марії Діви та став людиною, всяка людина, яка бажає прийти до Господа, бажає бачити Його – може за вірою це зробити через Христа.
Окрім цього Богоявлення, здійсненого у Христі, сьогоднішнє свято нагадує нам про ще одне явлення – те, яке відкрилося Іоану Хрестителю. Бо відразу після хрещення Спасителя Іоан побачив у розкритих небесах «Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на [Ісуса]. І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3: 16 – 17).
У старозавітний час проповідь про Бога, Єдиного в Тройці, була прикровенною, таємничою, звіщеною в знаках і образах лише обраним. Бо доки людство перебувало в темряві поклоніння ідолам та шанування багатьох ложних богів, не могло воно вмістити істину про Троїчність правдивого Бога. Але тепер це одкровення звіщається людям, Бог являє Себе на Йордані саме як Трійцю: втілений Син приходить і охрещується, Дух Святий у вигляді голуба сходить на Нього з небес, а Отець сповіщає Свою волю щодо Христа, засвідчуючи Його істинне синівство.
Тому Богоявлення, яке ми нині вшановуємо, має два аспекти – це одкровення Бога, як Святої Тройці, та явлення світу Бога втіленого, Господа Ісуса Христа, Який від цього моменту починає своє служіння, відкрите для всіх та на всі часи.
Йорданом ми називаємо це свято тому, що хрещення Спасителя відбулося на річці Йордан. І це також має багатогранне духовне та символічне значення.
Коли Господь вивів народ Свій з рабства у Єгипті та привів у обіцяну землю, то входження це, перехід від минулого рабства до землі, яка визначена була стати домом для народу Ізраїля, – вони відбулися через Йордан чудесним чином. Про це розповідає книга Ісуса Навина в 3 главі так: «Народ переходив навпроти Єрихона; священники ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан» (Нав. 3: 17).
Тому саме Йордан обирає Господь, щоби засвідчити не просто перехід до землі обіцяної, але відкрити всякому віруючому вхід до Царства Небесного, яке наблизилося. Вхід цей відбувається через віру, покаяння та друге народження – від води і Духа, тобто через таїнство хрещення.
Іоан Предтеча звершував у Йордані хрещення старозавітне, обряд, який засвідчував покаяння та очищення від скверни. Однак Іоанове хрещення не було таїнством, бо новозавітне хрещення було утверджене Спасителем лише після Його воскресіння, прославлення і сходження Духа Святого на апостолів. Тож те хрещення Спасителя, яке ми нині згадуємо і прославляємо, має унікальний, неповторний характер, хоча і носить назву таку саму, як і старозавітний обряд, і новозавітне таїнство.
Обидва вони пов’язані з очищенням від гріхів через покаяння та занурення у води. Однак Христос є Син Божий безгрішний, тому, як чуємо нині у Євангелії, Іоан дивується, чому Ісус хоче хреститися. Але Господь каже йому: «облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду» (Мф. 3: 15).
Отже, у хрещенні на Йордані не Христос приймає освячення від води – бо як творіння може освятити Творця? Як вода може освятити Того, хто сотворив її? – але Син Божий Сам освячує воду, як фізичну, матеріальну основу життя. Бо вода наповнює всяку живу істоту, і для оновлення всього творіння Бог благословляє воду, освячуючи Своїм таємничим сходженням.
В пам’ять про цю подію і ми звершуємо з нагоди Хрещення Господнього чин великого освячення води, закликаючи на всі води благословення Йорданове і благодать Святого Духа. Щоби через видиме вживання цієї води, великої святині, як називає її традиція Церкви, через її пиття та окроплення нею, людина і матеріальний світ за вірою отримували освячення від Бога.
Ось таким багатогранним є нинішнє свято. Воно не лише нагадує про давню подію, але також особисто для кожного з нас оновлює свідчення про явлення Бога в світ. Оновлює через проповідь і через матеріальне нагадування, яким є велика агіасма – богоявленська свята вода. Однак все це матиме для нас добрі плоди лише за умови нашого особистого покаяння та оновлення. Бо саме з проповіддю покаяння, із закликом до переміни, до відречення від гріхів та зла, пов’язане було служіння Іоана Хрестителя і з цього заклику: «Покайтеся!» – розпочинає Свою проповідь Христос Господь.
Ми бачимо, як багато зла є у навколишньому світі, як багато горя і страждань воно приносить. Але для того, щоби успішно боротися із зовнішнім злом, треба також викорінювати його в самих собі, а це якраз досягається через покаяння. Тому бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, з допомогою Божою досягати успіху в справі боротьби зі злом. І нехай благодать Божа, сила Духа Святого діють в нас, допомагаючи нам, очищаючи і освячуючи!
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні ми вдруге звершуємо Божественну літургію в цьому соборному храмі Печерської Лаври. В часи великого горя та страждань, які принесла в наш спільний дім війна, розв’язана проповідниками ідеології «русского міра», ми бачимо в цих служіннях знак духовної втіхи, Божого благовоління та натхнення на подальшу працю з оновлення цієї святині. Молімося, дорогі брати і сестри, за нашу Печерську Лавру та за її оновлення. Нехай Господь, за заступництвом Пречистої Своєї Матері, молитвами отців наших Антонія і Феодосія та всіх угодників Печерських благословить успіхом нашу працю!
Дорогі брати і сестри!
Цими днями посеред моря страждань, які Росія принесла з війною в наш рідний дім, дві трагедії особливо зворушили людські серця. Терористичний напад Москви на місто Дніпро – місто, яке з гордістю носить ім’я нашої благословенної ріки, другого Йордану і хрестильної купелі України-Руси – цей напад забрав життя багатьох невинних, дітей і дорослих. Також вчора жертвами авіаційної катастрофи у Броварах стали дорослі й діти. За жертв цих трагедій, за тих, чиє життя трагічно обірвалося через беззаконну війну, нав’язану нам Росією, сьогодні ми піднесемо свої заупокійні молитви, хоча зазвичай це не притаманне святковому служінню. Нехай Господь прийме душі загиблих у Своєму Царстві та упокоїть зі святими! Нехай у Своїх Небесних Оселях прийме Бог душі всіх воїнів, які поклали своє життя у боротьбі за Україну, за правду і свободу, та всіх мирних мешканців, які від нашестя чужинців у цій війні загинули! Вічна їм пам’ять!
Амінь.
