Напередодні свята Богоявлення, яке знаменує собою початок принародного, відритого служіння Спасителя і проповіді Ним Євангелія, ми отримуємо через заклик Іоана Предтечі спонукання до нашого власного покаяння. Щоби ми, як ті люди, що чули проповідь Іоана Предтечі, теж були приготовлені для зустрічі з Господом, щоби вирівняли для Спасителя дорогу до нашого серця.
Про це говорив митрополит Київський та всієї України Епіфаній у проповіді у тридцять першу неділю після П‘ятидесятниці, перед Богоявленням.
Нинішній недільний день готує нас до великого свята Богоявлення – Хрещення Господнього. І читання з Євангелія, яке ми тепер чули, розповідає нам про Іоана Хрестителя – великого пророка, якого Бог послав перед Месією на проповідь, щоби приготувати народ до зустрічі Спасителя світу. Саме тому Іоан називається Предтечею, бо він перед явленням Христа вийшов на служіння, закликаючи народ до покаяння і сповіщаючи, що наблизився час виконання давніх обітниць Божих.
Іоан, як ми знаємо з Євангелія, народився за особливим Промислом Божим у родині священника Захарії та праведної Єлизавети, родички Діви Марії Богородиці. Тобто по плоті через батька він належав до роду священничого і був нащадком первосвященника Аарона, а через матір був родичем Самого Спасителя і належав до Давидового роду царського.
Щоби підкреслити особливе служіння, яке буде доручене Іоану, Господь звершив те саме, що колись звершив для праотця Авраама і дружини його Сарри: подружжя бездітне благословив уже в старості їхній народженням сина. В цьому, окрім всього іншого, для нас є важливий урок: якщо Бог довгий час не дає нам те, чого ми просимо, навіть доброго, як не давав дітей праотцю Аврааму та священнику Захарії, то це означає, що Він передбачає для нас Промислом Своїм щось краще. Тому коли і не отримуємо того, чого просимо, відразу, або і взагалі не отримуємо – то це слід смиренно приймати, покладаючись на волю Божу. Бо Господь краще за нас знає, що нам справді потрібне, а що – ні, і як нас краще привести до спасіння.
Від юності своєї Іоан жив аскетично, задовольняючись лише найпростішою їжею, грубим одягом і не маючи навіть дому. Ведучи такий стриманий, усамітнений, аскетичний спосіб життя, він готувався до виконання свого покликання, але також цим подавав приклад іншим. Бо вже через сам такий спосіб життя, який вирізняв його серед інших людей, Іоан проповідував, показуючи зразок побожності. Тому коли він вийшов до народу із закликом до покаяння і став говорити про наближення явлення Месії – багато людей вірили йому, бо бачили, що це людина праведна, діла і слова якої не розходяться між собою.
Це, дорогі брати і сестри, і нам має слугувати за приклад. Бо часто ми маємо добрі думки та бажання, але не втілюємо їх в життя. Як християни, словами проповідуючи віру в Бога, – ми робимо щось протилежне, коли діло наше суперечить Господнім повелінням. Тому коли дивляться на таких християн люди зовнішні або ще не утверджені у вірі, то за ділами їхніми судять і про саме вчення Євангелія, і про Церкву. І думають, що коли люди, які пізнали Бога і Його закон, чинять явні гріхи, то що говорити про інших, ненавчених чи невіруючих.
Тому приклад Іоана, який не тільки закликав до праведності, але і жив так, який проповідував не лише словами, але і ділами, є для нас дороговказом і слугує взірцем для наслідування. Особливо це стосується ченців, бо православна традиція шанує Іоана Предтечу, як першого ченця і аскета, зразок і приклад для усамітненого, пустельного життя, відданого молитві й постуванню.
Від особи Предтечі Господнього перейдемо до сутності тієї проповіді, яку він виголошував. А сутність ця – заклик до покаяння. Щоби прийняти Месію, щоби виконати волю Божу, грішники повинні розкаятися, виправитися, очиститися від влади зла. І на знак того, що люди каялися і просили у Бога відновлення чистоти, Іоан занурював їх у води Йордану, звершуючи старозавітний обряд очищення. Бо хрещення Іоанове не було таїнством, як новозавітне хрещення, але було обрядом, який засвідчував омивання від нечистоти.
Звернімо увагу, що апостол Марк називає проповідь покаяння, яку виголошує Іоан Хреститель, «початком Євангелія», тобто благовістя. Перш ніж з’являється перед народом Месія і починає Свою проповідь, Бог через пророка закликає людей очиститися в покаянні. Щоби коли слово Господнє прозвучить – воно, як зерно, не було змарноване, але впало на приготовлену землю, могло прорости, вкоренитися і дати багатий плід.
Це свідчення спонукає і нас усвідомлювати важливість покаяння для правильного розуміння нами Божественного Одкровення і настанов Церкви. Християнин, який не усвідомлює своїх гріхів, не кається в них, не бореться зі спокусами – це християнин лише за іменем. Покаяння очищає наше серце, наш розум, наші очі духовні, і через це не лише дає розуміння Божої волі, відкритої у Писанні, але й сили та мудрість виконувати цю волю.
Тому, дорогі брати і сестри, напередодні свята Богоявлення, яке знаменує собою початок принародного, відритого служіння Спасителя і проповіді Ним Євангелія, ми отримуємо через заклик Іоана Предтечі спонукання до нашого власного покаяння. Щоби ми, як ті люди, що чули проповідь Іоана Предтечі, теж були приготовлені для зустрічі з Господом, щоби вирівняли для Спасителя дорогу до нашого серця.
І я бажаю кожному з нас ніколи не забувати про велику цінність розкаяння, про важливість постійної внутрішньої боротьби за чистоту душі від спокус і пристрастей. Нехай ця боротьба буде успішною і переможною, а слово Євангелія нехай в нас буде добре укоріненим і завжди приносить багатий плід на спасіння!
Амінь.
