Слідчі Служби безпеки України, які перевіряють храми Української православної церкви (Московського патріархату), УПЦ (МП), повідомляють, що під час обшуків виявляють прокремлівську літературу, на звільнених територіях виявляють колишні склади окупаційної влади, російську символіку.
Російська православна церква під проводом патріарха Кіріла фактично підтримала російське вторгнення в Україну. Вітаючи з Різдвом, президент Росії владімір Путін сказав, зокрема, що російські церковні організації підтримують учасників спеціальної воєнної операцій в Україні, як у Росії нахивають війну проти України.
У травні УПЦ (МП) на знак незгоди з позицією патріарха Кіріла, проголосила самостійність та незалежність від Московського патріархату. При цьому літургійне спілкування між УПЦ (МП) та РПЦ збереглося. Оглядачі кажуть, що від’єднання було суто формальним.
Протягом 4-27 грудня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів опитування, яке показало, що 78% українців вважають, що держава має втрутитися в діяльність УПЦ (МП), а 54% — що цю церкву мають повністю заборонити в Україні. Комітет гуманітарної політики Верховної ради підтримав законопроект, який може заборонити діяльність УПЦ (МП) в Україні. Тепер за нього має проголосувати парламент.
Про те, яке майбутнє в УПЦ (МП), чи варто забороняти церкву та чому “рускій мір” — це нехристиянська теологія, розповів «Голосу Америки» соціолог релігії, почесний професор Джорджтаунського університету Хосе Казанова. Американський науковець іспанського походження не один рік присвятив дослідженню взаємин української та російської церков, вивчив українську мову та видав в Україні дві книжки про релігію в сучасному світі.
Марія Ульяновська, Голос Америки: Пане Казанова, на вашу думку, чи є Українська православна церква (Московського патріархату) загрозою для безпеки держави і чи повинна Україна щось із нею робити?
Х.К.: Якщо є елементи цієї церкви, які виступають за Росію, чи співпрацюють з російською армією, то це кримінальна діяльність і Україна повинна переслідувати їх за законним процесом, це цілком легітимно. Водночас, керівництво церкви — Онуфрій та єпископи мають публічно засуджувати такі проросійські прояви.
Я би наполегливо радив не обирати шлях просто закриття цієї церкви — саме так православна церква Росії і Сталін вчинили з греко-католиками та автокефальною православною церквою після Другої світової війни. Водночас, ті церкви, які хочуть діяти на території України мусять прийняти всі закони і правила співжиття для безпеки України в контексті війни і мусять дуже чітко показати себе, патріотами України, а не Росії.
М.У: Ви досліджували Російську православну церкву. Наскільки держава і церква в Росії розділені? Яке майбутнє у цієї церкви — чи зможе вона повернутися від виправдання війни та геноциду до православ’я?
Х.К.: Очевидно, що Московський Патріарх використовує політичну теологію “рускій мір”, щоб не лише не протистояти цій війні, а й зробити її священною. Нещодавно Патріарх Кіріл заявив, що Росія має допомогти світові, який “все більше поринає у духовно-моральну кризу”, знайти порятунок.
Для того, щоб всіх врятувати, вони влаштували геноцид і злочинну війну. Хто взагалі має право говорити, що весь світ поринає в кризу аморальности? РПЦ каже, що геноцид проти українського народу — це сакральний процес, що вони “повинні” його робити, щоб так само, як колись, врятувати планету від жахливої чуми фашизму.
Проблема російської церкви у тому, що вона ніколи не переглядала свою історію колаборації з радянським режимом і бачить себе як жертву, а не як колаборанта. Вони ні разу не перепросили за те, що для того, щоб залишилась монопольна Московська церква в Україні. Вони допомагали ліквідувати всіх єпископів, відправити багатьох священиків до ГУЛАГу. Зараз українці самі кажуть: “Ми тепер вільні, хочемо мати свою церкву, віддавайте нам храми назад”. А російська церква подає це як переслідування в Україні.
Після повалення нацизму, німецькі церкви мусили перепросити і пройти свій процес рефлексії. Проблема у тому, що російська церква перейшла з колаборації зі сталінізмом, потім із радянським союзом та комунізмом до колаборації з Путіним. Вони вживають ті самі аргументи, що й під час Другої світової війни: “Сталін — це добре, бо він боронить націю від фашизму, тому ми можемо з ним співпрацювати”. А тепер все те саме: “Путін — це добре, бо він боронить “рускій мір” від українців-фашистів, які не хочуть бути його частиною і тому це добре, що ми їх ліквідуємо.
Якщо вони не бачать, що ця страшна колаборація є геноцидом, то очевидно, що цій церкві буде дуже важко себе реформувати. Щоб виправдати цей геноцид, вони звертаються до політичної теології. Проблема у їхньому месіанстві — вони бачать себе як добро проти зла. Цілий світ — є зло, а ми — ті, хто боронить добро, вчиняючи страшний геноцид. Їм доведеться відрефлексувати не лише все те, що вони зробили, а й переосмислити, що їхня теологія — не християнська.
