8 січня 2023 року у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні диякона Івана Петрущака.
Під час богослужіння лунала молитва за воїнів, які захищають Україну і за всіх полеглих військових, які віддали свої життя за неї, повідомляє місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
У своїй проповіді архієрей звернув увагу на слово “Євангеліє”, яке у різні часи несло різні семантичні відбитки. В апостольські часи – Євангелія – блага звістка про Христа, настанови у вірі і спосіб життя та Одкровення Боже. Зараз для більшості людей воно стало частиною Біблії і красивою книгою. Це, за словами Екзарха, є великою небезпекою.
Єпископ Команський Михаїл підкреслив, що Євангеліє повинно бути основою віри, принципом життя, а не книгою, яку можна поставити на поличку. Він закликав вірян пильнувати і цінувати слово Боже Євангельське, яке Господь нам довірив для нашого спасіння і для поширення серед інших людей.
Повний текст проповіді нижче
“Слово яке я вам сповістив не людське, а Боже і отримав я його не від людей, а через одкровення Господа Ісуса Христа”.
Ці слова апостол Павло, писав, захищаючись від тих, які звинувачували Його, що він не ходив із Спасителем Господом нашим Ісусом Христом. Не був, можна сказати, свідком того, що творив Господь. І зазначмо, що саме слово Євангеліє, коли ми промовляємо (оскільки люди мислять асоціативно образами) для людини часів Господа Ісуса Христа і для апостола Павла і для сучасної людини несе трошки різний семантичний відбиток.
Якщо ми читаємо в посланнях апостольських слово Євангелія, як правило – це про віру у Христа та спосіб життя. Одкровення Боже, те, яке Господь дарував через апостолів людям. А які асоціації виникають у нас, коли ми чуємо слово “Євангеліє”? Для більшості – це книга, або частина Біблії. І ось в цьому криється для нас, для сучасних людей велика небезпека. Чому? Бо коли Євангеліє перестає бути основою віри та принципом життя, а стає книгою, її можна поставити на поличку, її можна вбрати в красиву обкладинку,, милуватись, але стояти вона буде на поличці.
Багато хто з людей вважає, що лише виконуючи певний набір дій: “вичитуючи”, саме вичитуючи молитви, дотримуючись посту, відвідуючи богослужіння, тощо – вони виконують заповіді Божі. Але Євангеліє так не працює. Навіть людина, яка буде виконувати все те, що написано в ньому, якщо вона це виконує тільки як певний набір рухів, чи вчинків, чи дій, не докладаючи до того свого серця чи душі, не змінюючи свого життя, тоді воно не принесе ніякої користі. Якщо ми ходимо, милуємось красою Церкви, красою співу і вважаємо, що ми віруючі православні християни не наслідуючи принципу життя, який дав Господь, ми втрачаємо, ми не набуваємо ніякої користі, тому що все, що ми бачимо: красу церковну, устави, канони і тому подібне – це похідне від Євангелія. Євангелія – це одкровення Божественних істин, основ нашої віри, принципів життя, як Господь закликає нас з вами жити.
Наголошу, закликає, а не примушує. І чекає від нас доброго, добровільного відгуку. Протягом багатьох століть люди намагались донести слово Євангелія до всіх народів світу. Євангелія перекладено на всі мови, які тільки є на землі. Євангелія є на мовах, на яких вже не говорять, але наскільки дієво воно в нашому житті залежить тільки від кожного з нас.
Зауважмо, Господь говорив на пряму до апостолів. Господь дарував нам своє слово, не просто як книгу. “Ось вам інструкція – виконуйте”. Ні. Господь відкрив нам істини віри та дарував принципи, як жити.
Адже по суті, якщо ми відкриваємо Євангельський текст, що ми бачимо? Це оповідь про земне життя Господа Ісуса Христа. Де Він ходив, що Він робив, із ким зустрічався, які чудеса творив, як Він народився, як Він був розп’ятий і Воскрес. Це оповідання. Але те, чого Він навчав, той зміст, який Він вкладав у свою проповідь, те на що Він надихав людей, ось це і є Боже одкровення. І це проявляється в апостолі Павлі, як в живому свідку.
Подивімося, людина, яка не ходила із Спасителем… у нас немає Євангелія від ап. Павла, бо він з Ним не ходив і не був свідком… Людина, яка зустрічалась з апостолами, що бачили Христа, тільки один чи два рази в житті – проповідує те ж саме. Абсолютно те саме, що й учні які протягом усього періоду проповіді Спасителя були з Ним щодня.
Відкриймо всі послання апостола Павла, вони базуються на Євангельських принципах. На принципах свободи і щирої відданості Богу. Це те, про що і вчив Спаситель, коли пояснював і зокрема старозавітні заповіді. Просто виконуючи які, деякі люди думали догодити Богу не докладаючи свого серця туди. Перетворюючі стосунки Бога і людини на магічний, по суті, ритуал. І ось сьогоднішній приклад апостола Павла, якраз показує нам з вами, наскільки Господь довіряє людині, що духом Святим, допомагає їй удосконалюватися і наслідувати ось ці євангельські заповіді, євангельські принципи життя, укріплює віру, якщо людина добровільно відкликається.
Сьогодні апостол Павло каже: Ви пам’ятаєте моє життя в юдействі, як я гнав Церкву Божу. Ми пам’ятаємо всі з вами, відкриваючи Діяння апостольські, що з ним відбулось. Господь його не бив, Господь його врозумив, явившись йому Сам. Савл (ап. Павло) не бачив Христа при житті. Але коли він йшов у Дамаск, щоб арештовувати християн, які там були Господь явився йому і питає: “Савле, чого ти мене гониш?
Він осліп, хрестився і прозрів і потім Духом Святим Йому було дане те саме одкровення Євангельське, яке було дано всім апостолам, які ходили за Христом. А що ж Йому було дане? Господь не переповідав Своє життя апостолу Павлу. Не переповідав йому, як у фільмі, чудеса, які Він творив. Господь відкрив йому істинне розуміння істин віри, стосунків Бога і людини в прикладенні до нашого повсякденного життя, в прикладенні до нашого розуму, міркування.
Ось це апостол Павло проповідував усе своє життя, аж до смерті. Повертаючись до початку сьогоднішнього слова, про яке ми з вами говорили, зауважмо, що і ми маємо той самий заклик від Господа – жити по Євангельськи. Не просто ходити в Церкву і слухати одні і ті самі розповіді про історичні події описані в Євангелії, щороку, щодня і т.д. Щоб ми розмірковували над тими істинами віри та принципами життя, які Господь дав нам, для того, щоб ми спаслися, для того, щоб ми наблизились до Нього. А це залежить виключно від нас. Скільки людей поставили красиве видання Євангелія на поличку і не відкривають його. Чи читаючи слово Євангельське, може хтось і часто читає, чи ми виконуємо його? Чи намагаємось жити, щоб віра наша була не декларативна, а явна, практична, втілена в чомусь. Ось це сьогодні питання до кожного з нас.
І нам дорогі браття і сестри, Господь дає таке ж саме одкровення Євангельського життя, дає не тільки одкровення, а сам приходить через святі Таїнства і Духом Святим вселяється в нас, для того, щоб допомогти, підтримати нас.
І ми знаємо, що яка б людина не була грішна, як тільки вона відкликається на заклик Божий, Господь одразу приходить до неї на допомогу.
Тому пильнуймо, будьмо уважні до себе, будьмо уважні до свого життя, щоб стати дійсно угодними Богу. Бо як ми пам’ятаємо Його слова, угодні Йому є ті, що не просто слухать Слово Боже, а ті, хто виконують. Виконують в якому розумінні?
Не в тому, щоб повторювати те ж саме, як Він ходив в Юдеї, Галилеї, творити чудеса і так далі. Вчиняючи по Господніх заповідях в тому числі щодня спілкуючись один з одним. Поступати за тими принципами, як Господь нам дав. Так і укріпляється віра наша. Так укріпляється і старання наше, адже багато людей чому впадає у відчай? Мовляв, “я постарався виконувати всі заповіді і нічого в мене не виходить. Все не буду”. Ні. Все взаємопов’язане.
Не можна сказати: “Сьогодні я буду виконувати заповіді, а завтра зроблю собі вихідний, або відпустку від заповідей, бо вже втомився”. Ні. Ми зростаємо у вірі, день від дня. Виконуючи заповіді, збільшується і віра наша. Можливо навіть і з падінням з помилками, з усім, але, якщо ми прагнемо, Господь неодмінно допоможе нам. Можливо ми того не побачимо, не відчуємо, але це будуть бачити інші і тоді віра наша, буде німою проповіддю. Навіть життя по вірі, буде німою проповіддю для інших, навіть якщо ми будемо просто мовчати.
Пильнуймо, намагаймось, не гаймо часу і цінуймо отой дарунок, те слово Боже Євангельське, яке Господь нам з вами довірив для нашого спасіння і для поширення серед інших людей. Амінь.
