Силовики самопроголошеного президента Білорусі Лукашенка затримали священника за «молитву про українських воїнів».

Про це повідомила моніторингова група Білоруські Гаюн.

Як йдеться в повідомленні, спецпідрозділ МВС Лукашенка — ГУБОЗ, затримав священника Діонісія Коростельова.

Відомо, що священник служив у мінському храмі ікони Божої Матері, де в молитві згадав воїнів та захисників України.

Його батько, протоієрей Ігор Коростельов, настоятель цього храму.

У «покаянному» відео священник пояснив, що 1 січня отримав записку про молебень «за воїнів та захисників України» та відслужив його. Після цього один із відвідувачів храму висловив йому своє незадоволення.

За версією силовиків, Коростельов «проповідував ворожу агресивну риторику, намагаючись розпалювати ненависть». Вони також заявили, що він залучався за участь у протестах і має «націоналістичні татуювання» (герб «Погоня», який є історико-культурною цінністю та внесений до Державного списку історико-культурних цінностей Білорусі. — Прим. ред.).

Серед претензій силовиків також те, що Коростельов «у вільний час грає у комп’ютерні ігри в мережі під дивним ніком» та «поширює БЧБ-символіку та відповідні ідеї».

Як пишуть автори, на священника донесла провладна активістка з Гродно Ольга Бондарєва, яка вже давно намагається «зачистити» культурний простір Білорусі, наприклад, скасувати новорічну виставу та вечірку на честь Хеллоуїна.

Нагадаємо, восени 2021 року силовики вже звертали увагу на Коростелева: вони прийшли до нього з обшуком, проте на якій підставі невідомо.

Це не єдиний приклад політичного переслідування священників різних конфесій в Білорусі. Ці затримання відбувається в умовах масового переслідування владою представників релігійної громади, які підтримують суспільство та демократичний рух.

За даними моніторингу Christian Vision , за останні місяці в Білорусі щонайменше 30 священиків зазнали політичних переслідувань. Одинадцять із них відбули адміністративні арешти, відбувши 106 годин у слідчих ізоляторах. Двоє священників затримані за кримінальними справами.

Примітно, що ситуація з релігійною свободою в Білорусі, в Росії та окупованих нею землях, є різким контрастом з тим релігійним плюралізмом, який панує в Україні. Таким чином в Білорусі переслідують навіть не за проукраїнську позицію, а за нейтральне сталення до обох сторін війни в Україні.

Висока релігійна толерантність в Україні

На відміну від фактично тоталітарних Білорусі та Росії, в Україні навіть в умовах повномасштабної війни і наявності 5-ї колони серед представників духовенства, зберігається високий рівень свободи совісті.  Хоча, відверто кажучи, задля національної безпеки держава могла б діяти жорстко. І має на те всі підстави.

Нагадаю, тільки за останній час СБУ виявила в представників УПЦ (МП) російські паспорти, посвідку «героя РФ за захоплення Криму»; методички, як поводитися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, проросійську літературу та різну заборонену символіку, як то георгіївські стрічки та тоталітарні символи.  Серед єпископів УПЦ (МП) були навіть ті, які вікрито заперечували існування державної незалежності України, не називали тих, хто розв’язав криваву агресію проти України  та відкрито пропагували ідеологію «руского міра».

І все ж, в Україні на сьогодні важко уявити подібну ситуацію. Варто лише згадати, як митрополит УПЦ (МП) Онуфрій влітку зустрівся з полоненими окупантами. І це спілкування відбулось в самому серці Києва після кількох місяців війни. Після того, як окупанти розбомбили сотні церков, храмів, пам”яток культури, шкіл та житлових будинків. Після того, як буквально спепелили Маріуполь із сотнями тисяч його мешканців. Після благословення Моспатріарха Кіріла (Гундяєва) на убивство українців та “анексію” частини єпархій.

Відео зустрічі, яка відбулася в Києво-Печерській лаврі, опубліковано на youtube-каналі журналіста та блогера Володимира Золкіна.

Тоді Онуфрій сказав, що зупинити бойові дії можна “словом любові”, а правителям Росії та України потрібно “знайти слово любові, яким зупиняється всяке зло”. Крім того, Онуфрій роздав окупантам по молитовнику, іконці і шоколадці, а на молебні всім присутнім полоненим поіменно проспівали “многая літа”.

До слова, ця подія не залишилась без критики українців, особливо лідерів громадської думки, політиків, священників ПЦУ та УГКЦ.  Більшість була певна, що Онуфрій поведінкою і словами дотримувався кремлівського наративу. І не сказав тоді публічно, що насправді саме Росія напала на Україну і окупувала частину нашої території.

Звісно, мова зараз не про самого Онуфрія чи УПЦ (МП), не про їхню позицію щодо війни і духовної єдності з агресором, не про зв”язки в РПЦ, а про те, що в Україні кожна людина, навіть окупант чи колаборант – має права. В Україні навіть непопулярний голос можна почути. Бо в державі діють закони і Конституція.

Білорусь же залишається тоатлітарною країною, як і російська Федерація. Там режим карає за молитву за Україну, чи за пісні українською мовою.

Натомість в Україні зберігається висока толерантність до ворогів, полонених, загарбників, як у демократичних і вільних країнах.