Дідух та ялинка: науковиця з Рівненщини розповіла про традиції святкування різдвяно-новорічних свят

Впровадження новорічного дерева в українську традицію після реформи Петра І відбувалось через заперечення релігійних уявлень. Відтак, в Україні звичай ставити ялинки на різдвяно-новорічні свята довго не приживався, а цикл свят розпочинався з вшанування Дідуха — символу першопредків та нового врожаю. Його прикрашали виробами з соломи та тіста.

Згодом обидва символи різдвяно-новорічних свят почали ставити паралельно, а прикраси з Дідуха трансформувалися у прикраси для ялинки, розповіла Суспільному професорка кафедри культурології та філософії Острозької академії Жанна Янковська.

Символ Дідуха

Традиційно Дідух або Коляду ще за дохристиянських часів вносив до хати господар. Це був символ першопредка, вмістилище душ предків роду та нового врожаю, каже Жанна Янковська.

“Дідух від “дід — дух” символізував культ предків, які відповідали за родючість, за хліб. Саме предки відповідали за вирощення урожаю та хліба, який став життєдайною сутністю. Зерно дідуха — це сутність, життя, а солома — це дух. Відповідно, прикрашали його земними дарами, насамперед хлібними — печивом, коржиками різної форми.

Під час різдвяно-новорічного циклу дідух вносили до хати на Святвечір. За григоріанським календарем старий новий рік припадав на 14 січня. Зараз, за новоюліанським календарем, все трансформувалося на свої місця і новий рік припадає якраз на 1 січня, тоді, коли ставлять ялинки. Це більш доречно, за традицією смерть старого і народження нового сонця припадає на 22 грудня, далі ми святкуємо Різдво 25-го, оскільки народження сонця трансформувалося у народження Ісуса Христа”.

Чим прикрашали Дідух

“З соломи плели павучки, оскільки за повір’ями павук заснував світ. Ці прикраси на кінському волосі прив’язували та вішали по хаті. До речі, павучками називали не лише сам образ павука, а й усі прикраси, виплетені з соломи.

Робили також їжачків. Їжачки вважалися домашніми тваринами, які живуть близько біля дому. Ці прикраси робили з тіста та клали біля дідуха, маленькі могли підвішувати.

Дівчата прикрашали дідух червоними стрічками, горішками. Горіх — це завжди символ добробуту, розуму, а стрічки символізували промені сонця, оскільки дідух також був сонячним божеством, яке відповідало за врожай. Тобто, все було підпорядковано культу предків та врожаю.

На заході України до Дідуха могли вплітати зілля та квітки, чорнобривці, до прикладу.

Дідух або простір біля нього могли прикрашати врожаєм зі свого поля. Якщо, до прикладу, дерево не родило, його на Багатий вечір обв’язували соломою з Дідуха. Таким чином намагалися передати родючість дереву. І погрожували: “Якщо не вродиш наступного року — зрубаю”.

Переважали легенькі солом’яні іграшки та вироби з хліба. Біля дідуха також клали паляницю або книш. Книш — це також символіка предків, бо це хліб померлих і він з душею”.

Ялинкові іграшки

“Пізніше, коли Петро І провів реформу і ялинку визнали новорічним деревом, частково ці прикраси перекочували на ялинку. Втім, в Україні цей звичай на початках не приживався, в нас був Дідух. Згодом обидва символи різдвяно-новорічних свят існували в оселі паралельно.

Перші ялинки прикрашалися часто стрічками, які згодом замінилися гірляндами, так само перекочували печиво і горішки як прикраси на ялинку.

Пізніші прикраси, які були на ялинці — ялиночки, дівчатка, хлопці, санчата не мали символічного значення. Єдине — зірка. Хтось її трактує як різдвяну, але вона більше за радянських часів трансформувалася і набрала символічного значення зорі, яка була біля серпа і молота. Тобто, в радянські часи було перетрактування такої символіки.

Фактично, ті ялинкові іграшки, які випускалися за радянських часів, не мали якогось символічного навантаження”.