Рішення Конституційного Суду України (КСУ) у справі про повну назву релігійних організацій створює умови для свідомої реалізації права віросповідання, а правові наслідки застосування закону, визнаного конституційним, перебувають у компетенції інших органів влади України, наголошують судді-доповідачі КСУ.
На брифінгу в середу в Києві суддя-доповідач Сергій Головатий звернув увагу на те, що законодавець не вказував на конкретну релігійну організацію, і тому “це може бути не одна релігійна організація, а будь-яка”, передає “Інтерфакс-Україна”.
Головатий пояснив, що право на віросповідання не є абсолютним правом, і держава може втручатися в зовнішні аспекти, тобто спосіб модальності провадження релігійної діяльності, тому держава має можливість обмежувати право на віросповідання в частині діяльності релігійних об’єднань.
Він зазначив, що йдеться про надзвичайну ситуацію, оскільки Україна перебуває в стані війни.
“Конституція дозволяє обмежувати в умовах надзвичайного стану… У рішенні Конституційного Суду немає жодної згадки ні про якусь церкву, ні про якусь організацію”, – сказав у свою чергу суддя-доповідач Олександр Петришин.
Водночас він звернув увагу на те, що закон “Про воєнний стан” стимулював розгляд цього подання.
“Стала очевидною актуальність вирішення цієї проблеми”, – додав Петришин, відповідаючи на запитання про те, чому КСУ, розглядаючи подання з 2019 року, ухвалив рішення лише зараз.
Головатий у свою чергу зазначив, що тривалість розгляду справ – це специфіка діяльності Конституційного Суду, і в інших країнах також конституційні суди розглядають справи не один рік.
Відповідаючи на запитання про те, чи примушує рішення КСУ змінити назву УПЦ (МП), Головатий наголосив: “Закон є чинним давно, і ми здійснювали дію на конституційність. Його правозастосування – це не наше питання… як і кому застосовувати – не наша відповідальність”.
Водночас Головатий зазначив, що, ухвалюючи свої рішення, інші гілки влади та повноважні органи керуватимуться позицією КС щодо закону.
Також він зазначив, що вимоги зазначення повної назви не є свавільним нав’язуванням із боку держави.
Петришин звернув увагу на те, що рішення КСУ “посилює позиції держави”, і водночас пояснив: “Ми не притягуємо до жодної відповідальності”.
“Держава вимагає зазначити правдиву назву, щоб не вводити в оману суспільство. Закон – на допомогу людям, щоб вони знали чітко, до якої структури належить їхня парафія чи митрополія”, – зазначив Головатий.
Відповідаючи на запитання про те, чи сприятиме рішення КСУ забороні УПЦ (МП), Головатий наголосив: “Введення заборон – це до законодавця. Як учинить законодавець – нічого не можу сказати”.
Петришин у свою чергу додав, що правові наслідки застосування закону перебувають у компетенції Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті, а Конституційний Суд не аналізує статути релігійних організацій.
