У користування Православній Церкві України може бути передано головний храм Києво-Печерської лаври – Успенський собор, розташований у верхній, музейній частині святині. Щодо нижньої лаври, яка надана Українській православній церкві Московського патріархату в безстрокову оренду, то її долю вирішить комісія, яка досліджуватиме питання. Передусім – чи дотримувалася УПЦ (МП) умов договору оренди.
Втім, у жодному разі не йдеться про “захоплення” Лаври, про її “облогу” та “відвойовування”. Усі питання вирішуватимуться виключно у правовій площині. Проте в умовах, коли авторитет УПЦ (МП) у суспільстві тане на очах, у священноначалля цієї церкви є найбільш прийнятний спосіб залишитися на своїх місцях: ухвалити рішення про входження до складу Української Помісної Православної церкви. Таку думку в інтерв’ю OBOZREVATEL висловив митрополит Переяславський та Вишневський Православної церкви України Олександр (Драбинко).
– Києво-Печерську лавру зареєстрували як нову юридичну особу – монастир у складі ПЦУ. Що це означає на практиці?
– Лавра завжди була і буде одна – Свята Успенська Києво-Печерська лавра – духовне серце України й українського народу. Це історична духовна сакральна святиня. Інша справа – її матеріальне втілення. Сьогодні в майновому статусі Лавра – Національний заповідник “Києво-Печерська лавра”, певні приміщення якого передаються в оренду, а не у власність, юридичним особам.
Серед них, зокрема, чоловічий монастир УПЦ (МП), який очолює митрополит Павло Лебідь. Зазвичай цю чернечу громаду, її богослужбову та господарську діяльність в орендованих приміщеннях і на територіях, обнесених мурами, ми звикли сприймати як Києво-Печерську лавру. Однак, повторюсь, чернеча громада не є власником, як би вона цього не бажала, а орендарем.
Держава як орендодавець вправі подовжувати або не подовжувати термін оренди, коли вона закінчиться, чи перервати її у випадку порушення юридичною особою, в цьому випадку чернечою громадою, цією релігійною організацією умов користування майном.
Ніде не вказано, що претендувати на користування майном, яке перебуває на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, не може інша релігійна організація, окрім юрисдикції УПЦ (МП).
Зареєстрований нещодавно монастир Православної церкви України – Помісної Української церкви, звісно, претендує, і це є цілком логічним і виправданим, на богослужбову присутність у тисячолітній духовній святині, яка стояла біля витоків історичного процесу становлення нашої автокефальної вже сьогодні церкви.
Сьогодні монастир зареєстровано як юридичну особу. Ми отримали форму, яка, певен, найближчим часом наповниться змістом.
– Але ж, напевно, це не збіг обставин. Після обшуків СБУ в Лаврі та низці храмів УПЦ (МП), після звинувачень цієї церкви у співпраці з РПЦ ухвалюється таке рішення, хоча й ідеться про те, що ПЦУ вже шість місяців чекає на нього.
– Думаю, це і не збіг обставин, але й не умисна дія. Так, дійсно, останні декілька місяців не могли зареєструвати монастир, оскільки, як мені відомо, були питання щодо юридичної адреси для реєстрації. Сьогодні монастир зареєстровано на вулиці Лаврській, 14 (церква преподобного Феодосія Печерського, яка входить до відання Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”).
Відповідні погодження Національного заповідника є. Реєстрація нової юридичної особи зі схожою, але не тотожною назвою не створює нових майнових прав щодо існуючого в лаврських стінах орендаря – монастиря УПЦ (МП). Безпідставними та пропагандистськими є проросійські заяви про захоплення Лаври, її передання ПЦУ, ймовірне вигнання ченців і тому подібні нісенітниці, покликані збурити суспільство закликами про “мобілізацію” на захист святині.
Однак при цьому варто зауважити, що є доручення від РНБО Кабінету міністрів України забезпечити у двомісячний строк перевірку наявності правових підстав і дотримання умов користування монастирем УПЦ (МП) майном, свого часу переданим чернечій громаді.
Варто зазначити, що це крок не політичного, а майнового характеру в площині орендар – орендодавець. За згадані скандали та обшуки, зокрема і “піснеспіви” в Лаврі, передбачена індивідуальна кримінальна відповідальність. Загалом до “лаврського питання” ці події дотичні лиш опосередковано, з огляду на загострене відчуття несприйняття всього “русмирівського”.
Щоб уникнути спекуляцій, треба чітко розуміти, що основний обсяг коштів на реставрацію Лаври надходив від держави через Кабінет міністрів за безпосередньої участі кожного прем’єр-міністра. Тому, коли говорять про те, що “УПЦ реставрувала Лавру”, “УПЦ зберігала Лавру”, “УПЦ відбудовувала Лавру”, це не відповідає дійсності, оскільки все це відбувалося за кошти держави та платників податків.
Однак достеменно відомо, що у лютому 2014 року під час Революції Гідності владика Павло переховувався у лікарні, а в цей час у Лаврі було знищено величезний обсяг документації. Її спалювали прямо на господарському подвір’ї. Цьому стали свідками і браття Лаври, і дуже багато студентів, які в той час перебували у монастирі. Тож комісія, яка зараз працюватиме в Лаврі, може щось виявити, а чогось не виявити. Зокрема, інформацію про фінансові вливання, які свого часу надаватися Кабміном на реставрацію Лаври.
– Але відомо, що у грудні завершується термін оренди УПЦ (МП) двох храмів верхньої Лаври. Чи можуть вони бути передані для користування ПЦУ?
– Так, згідно з чинним законодавством, вони можуть бути передані. Сподіваюсь, що так і буде.
– Про які саме храми йдеться?
– Я думаю, що йдеться про Свято-Успенський собор і про Трапезний храм преподобних Антонія і Феодосія Печерських.
– Ви вважаєте, буде така політична воля – передати ПЦУ Успенський собор Лаври?
– Я сподіваюся, що буде, і це не політична воля, а законний і логічний акт. Не бачу перешкод для цього. Залякування зі сторони представників УПЦ (МП) протестами вірян цієї конфесії вважаю шантажем, а поширення інформації із закликами буцімто “стояння за віру” – підбурюванням, за яке, особливо в теперішній час, доведеться нести відповідальність. Керівництво УПЦ (МП) навпаки повинно бути зацікавленим, щоб питання вирішилося якомога спокійніше та мирно. Зрештою, Українська церква буде єдиною. Думаю, обидві сторони це усвідомлюють. Московський патріархат тане на очах, міняється свідомість, росте нове покоління.
Сьогодні наше бажання – щоб Успенський собор було надано для звершення богослужінь Помісної Української Православної церкви. Не вбачаю в цьому жодних ані політичних, ані майнових перешкод. А щодо окремих амбіцій окремих ієрархів, то з ними, як із пристрастями, варто внутрішньо боротися і цим вдосконалюватися в євангельській любові задля спасіння.
– Як суто технічно може відбуватися передання Успенського собору Православній Церкві України? Адже ми розуміємо, як налаштовують вірян УПЦ (МП) проти ПЦУ, проти “неканонічної” церкви. Чи є небезпека провокацій?
– У нас правова держава, і ми повинні говорити про юридичні аспекти, а не про те, що хтось щось хоче, а хтось чогось не хоче. Є закони, виконання котрих повинна забезпечити держава.
– І щодо Почаївської лаври. Вона на черзі?
– Я не знаю щодо Почаївської лаври. Принаймні я нічого про це не чув. Але в мене було б бажання, щоб усе відбулося дипломатичним шляхом, щоб і Почаївська, і Святогірська, і Києво-Печерська лаври просто ухвалили рішення про те, що вони приєднуються до Помісної Української Православної церкви. Нам не треба нікого ні виганяти, ні з ким скандалити. Необхідно, щоб священноначалля в особі і настоятелів, і намісників монастирів ухвалили таке рішення.
Не треба створювати конфронтації, не треба “все забрати і поділити”. Хто є на своїх місцях, хай вони там і будуть, просто всі ми повинні обійнятися у Христі, являти собою по-євангельськи одне тіло Христове, одну Українську церкву і далі виконувати свою місію: молитися Богу, служити Богу, людям і Україні.
А хто з УПЦ МП проти цього – що ж, у Росії монастирів багато.
