Цього дня особливо вшановуємо великомученицю Катерину, нагадує Волинська єпархія ПЦУ
Катерина була дочкою Конста, управителя Олександрії Єгипетської за часів імператора Максиміна (305–313). Мешкаючи в цьому осередді еллінської освіченості, здобула блискучу освіту, вивчаючи твори кращих античних учених. Дівчина була дуже вродливою і розумною. Тож юнаки добивалися руки прекрасної панни, але жоден із них не став її обранцем. Сказала батькам, що згідна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі й мудрості.
Мати Катерини, таємна християнка, відвела дочку до свого духівника, старця, який усамітнено подвизався в печері неподалік міста. Вислухавши, він сказав, що знає Юнака, Котрий перевершує її в усьому. Катерина всім серцем прагнула побачити Небесного Нареченого. Старець подарував їй ікону Божої Матері з Богомладенцем Ісусом на руках і звелів з вірою молитися до Матері того Нареченого.
Катерина молилася цілу ніч і удостоїлася чудесного видіння: Діва Марія просила Свого Божественного Сина подивитися на Катерину, яка схилила коліна перед іконою. Та Ісус відвертав Свій лик од дівчини, кажучи, що не може дивитися на неї, бо вона потворна, злиденна та божевільна, як і кожен язичник, не омитий водами хрещення. У глибокій печалі Катерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, наставив у вірі Христовій, заповів зберігати чистоту і цнотливість, молитися й охрестив. І знову Катерині було видіння Богородиці з Немовлям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї й подарував перстень.
У цей час в Олександрію на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Як було заведено, приносилися людські жертви – на смерть у вогні прирікали сповідників Христа, які не відступили від Нього під тортурами. Любов до мучеників-християн і сердечне бажання полегшити їхню долю спонукали Катерину піти до головного жерця, імператора-гонителя Максиміна.
Назвавши себе, дівчина розповіла все про свою віру в Єдиного Істинного Бога і мудро викрила язичників у їхній омані. Краса дівчини вразила правителя. Щоб переконати її і показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати п’ятдесят мудреців, але свята знайшла слова для них і вони увірували в Христа. Максимін більше не переконував дівчину, а спробував спокусити її обіцянкою багатства і слави. Отримавши відмову, імператор наказав піддати Катерину жорстоким мукам, а потім кинути у в’язницю.
Наступного дня мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй відректися християнської віри і принести жертву богам. Свята непохитно сповідала Христа й сама підійшла до коліс. Ангел розтрощив знаряддя страти, багатьох язичників відправив на той світ. Катерина непохитно засвідчила вірність Христу і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху.
Мощі святої Катерини, за переданням, перенесено на Синайську гору (в Єгипті). Вони були нетлінними і мали дивовижний аромат. У VI столітті їх частину з почестями переміщено в новозбудований храм Синайського монастиря. У цій обителі, де завжди багато прочан, безперервно звершуються богослужіння. Тут, біля останків мучениці, віряни зцілюються за своїми молитвами, просячи у неї заступництва і Божої помочі.
Свята Катерина шанується у християнському світі з особливим благоговінням. На її честь будують храми, монастирі, а чимало українських жінок і дівчат носять це ім’я (грецькою означає «завжди чиста»).
Престольний празник відзначають дві луцькі громади: на вул. Ветеранів, 1-А (там ще й 10-річчя освячення церкви) і домовий храм Свято-Василівського жіночого монастиря на просп. Волі, 2.
