4 грудня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі Екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні диякона Івана Петрущака.
Про це повідомляє Місія Ставропігія Вселенського патріархату в Україні.
Під час богослужіння були піднесені заупокійні прохання до Бога за полеглих воїнів ЗСУ та мирних жителів, вбитих загарбниками.
Єпископ Команський, пояснюючи сенс притчі про багача, вказав на його працьовитість. Але зрештою, багач неправильно поставив собі запитання і не подякував Богу за всі добродійства Його. Питання, яке ставив своїй душі багач, має задати кожен християнин Богу. “Що мені робити”. Відповідаючи на це запитання, ми сьогодні покликані усвідомити, що кожен з нас в певній мірі, появляється на місці багатого чоловіка, який важко працював, кожен в своїй мірі. І кожного дня ми ставимо собі запитання. А що ж мені робити?
Архієрей зауважив, що правильне запитання, відповідно накладає на нас обов’язки, коли ми отримаємо чесну для себе відповідь. Ми покликані не зберігати тільки для себе, а ділитись з іншим, підкреслює єпископ Михаїл. Саме таким було життя Богородиці.
На останок, екзарх Вселенського патріарха закликав вірян постійно ставити запитання “Що мені робити” і відповідати на нього по Божому.
Повний текст проповіді нижче.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. “Ось так буває з тим, хто для себе збирає багацтво, а не в Бога багатіє”, – каже Господь.
Сьогоднішня притча трошечки відрізняється від інших. Тому, що коли Господь проповідуючи з допомогою притч, намагався дати якісь приклади, Він як правило все розповідав в антиноміях. Тобто були позитивні герої притчі і якісь негативні герої. А сьогодні один герой. Один багатий чоловік, в якого дуже добре вродила нива. І він поставив собі дуже гарне запитання: “Що ж я собі зроблю?”. І вирішив, практично. “Молодець”.
“Зруйную ті сховища, які були. Побудую нові і скажу своїй душі: “Душе моя, їж, пий, веселися, бо багато в тебе добра на багато років”. Господь приходить до нього і каже: “Безумцю, в цю ніч душу твою заберуть. Кому ж залишиться все те, що ти заготовив?”.
Про що ж ця притча, дорогі браття та сестри? Перш над усе про пам’ять Божу. Хіба цей чоловік був поганий, лінивий? Ні. Він був хороший. Подивімось, якщо він доклав стільки зусиль, що Господь нагородив його плодами, що йому стільки прийшло, що він намагався зберегти це все і навіть, подумав зруйнувати старі сховища. Це ж уявімо. Працювати, засіяти, зібрати врожай, зламати старі сховища, побудувати нові. Це неабияка праця. Це означає, що він був дуже працьовитий. Занадто навіть і хороший менеджер. Але зрештою він поставив невірно запитання. Він не звернувся до Бога із словами якими сьогодні з вами чули на першому антифоні чуємо кожного разу на Літургії кажучи: “Благослови душе моя Господа і не забувай всіх дарувань Його”. А звернувся до своєї душі.
Він не подякував Богу за те, що Господь винагородив його працю. Він сказав: “Душе моя, їж, пий, веселися. Все добре в тебе”.
Так ось, притча сьогоднішня, чому про пам’ять Божу? Тому, що саме це правильне запитання кожен з нас повинен собі ставити: “Що ж мені робити?”. Тільки сказати не до своєї душі, а до Бога. І відповідаючи на це запитання, ми сьогодні покликані усвідомити, що кожен з нас в певній мірі, опиняється на місці того багатого чоловіка, який важко працював, кожен в своїй мірі. І кожного дня ми ставимо собі запитання. А що ж мені робити?
Ми з вами знаємо, що кожного дня ми з вами змінюємось.Часом буває дуже молитовний день, часом буває негідний день, часом буває злий день. Всі ми різні. Але кожний день перед нами постає запитання. А що ж робити? І ось з огляду на те, що кожен з нас здобуває в своєму особистому житті в моральному і не тільки в моральному, ми покликані дякувати Богу цими словами з Святого Псалма, які ми сьогодні згадали і пам’ятати, що це правильне запитання, відповідно накладає на нас обов’язки, коли ми отримаємо чесну для себе відповідь. Адже зауважмо, цей чоловік не сказав: “Добре, слава Богу. В мене є багато чого. Допоможу іншим. Можливо хто є нужденний? Можливо хтось потребує і фізично не має можливості досягти того, чого досяг я. Допоможу їм”. Ні. Він сказав: “Душе моя, їж, пий і веселися”.
Ну добре. Це був його вибір. Але притча для того вона і розповідалась, щоб показати нам, як слід поступати і які правильні питання слід ставити. Якщо ми правильно і чесно відповімо на це запитання, то зрештою це допоможе нам зрозуміти слова сьогоднішнього апостола: “Благаю вас, – каже апостол Павло, – поводитись гідно звання, до якого ви покликані з усякою смиренномудрістю і лагідністю та довготерпінням. Терплячи один одного з любов’ю, прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру”. В принципі це і є плоди благодаті Святого Духа, про Якого всі ми благаємо в Господа стаючи на молитву кажучи: “Господи, Царю Небесний, прийди і вселися в нас і очисти нас від усякої скверни”. Так от, кожен з нас, зокрема і в цьому аспекті духовного життя, певною мірою є отим чоловіком, який тяжко працював, щоб отримати дари.
Ми працюємо над собою і молимося, щоб отримати Духа Святого і отримати Його благодать і ці плоди, які Господь нам дає, ми покликані не зберігати тільки для себе, а ділитись з іншим.
І сьогодні ми з вами маємо дуже живий приклад такого ставлення і такого життя. Сьогодні по бліанському календарю ми з вами святкуємо Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці. Ось який величезний і добрий приклад ми з вами маємо. За Неї згадується лише кілька разів на сторінках Євангелія, але із того ми бачимо, якого високого життя, якого високого смирення була Пресвята Божа Матір. Як Вона служила Спасителю, наскільки Вона була віддана Богу, що оці всі плоди Святого Духа, які в Неї є і були, Вона віддала служінню Йому, служінню тим, хто оточує Його і в тому числі і нам із вами Адже все літургічне життя Церкви не дарма пронизане постійними благаннями і зверненнями до Пресвятої Богородиці, Яка заступає нас своїми молитвами, Яка молиться за нас, Яка покриває нас, святим Своїм Омофором. Отже перебуваючи на небі, вона продовжує піклуватися людей та допомагати їм.
Отже дорогі друзі, трудячись, важко трудячись на ниві своєї душі і працюючи і в нашому повсякденному житті, пам’ятаймо цю притчу і хай вона буде для нас прикладом, щоб ми маючи перед своїми очима приклад Божої Матері, коли побачимо, що щось в нас получається, чи трохи ми заробили статків якихось, чи ми досягли якихось чеснот в моральному житті. Постараймось поставивши собі запитання, «що зробити зробити з цим?», відповісти чесно і по Божому. Використовувати це не тільки для себе. Зрозуміло, це добре, використовувати для себе. Але і вділяти тим, хто не має можливості. Вділяти тим хто потребує, вділяти тим хто благає про допомогу. Від матеріальних і духовних здобутків багатіймо в Бога! Можливо, наше милостиве ставлення і наше щедре поводження, допоможе спасти комусь і життя. Постійно ставмо собі таке запитання і стараймось на нього відповісти по Божому. Амінь.
