Голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олена Богдан в інтерв’ю Фактам ICTV розповіла про ситуацію в українському православ’ї, про причини і передумови того, що нині відбувається в Українській Православній Церкві (що в єдності з Московським Патріархатом).
Також вона пояснила, чому організаційного зв’язку між УПЦ (МП) і Російською Православною Церквою вже немає, але канонічний існує, і впливає на найбільшу релігійну організацію нашої держави.
Богдан вважає, що загальна проблема всього українського суспільства – погана обізнаність в релігійних питаннях.
З одного боку, це наслідок радянської доби та небажання людей вникати у суть проблеми. З іншого – влада не хоче втручатися в питання релігії, адже склалася думка, що не варто зачіпати релігійні теми і питання церкви.
Олена Богдан радить дивитися не лише на офіційні повідомлення Служби безпеки України про порушені кримінальні справи чи обшуки у священників Української Православної Церкви (МП).
Потрібно подивитися і на загальну кількість усього духовенства УПЦ (МП) і дочекатися вручення підозр та судових розглядів.
– З боку ФСБ незмінно зберігалася зацікавленість саме в цьому релігійному об’єднанні України. Тому, звісно ж, ситуація особливо складна. Разом з тим варто пам’ятати, що в Українській Православній Церкві (МП) близько 10 тис. священнослужителів. Якщо подивитися на відсоток (відкритих кримінальних проваджень. – Ред.) – ми говоримо про кількість людей значно менше 1%. Але не можна казати, що це стосується абсолютно кожного вірянина чи представника духовенства, – каже Олена.
З 2019 року, отримавши від Вселенського патріарха Варфоломія Томос про автокефалію, у нас з’явилася Православна Церква України. З того часу питання переходу громад (зміна підлеглості) УПЦ (МП) до ПЦУ доволі часто супроводжується суперечками та скандалами.
Олена Богдан констатує: перша масштабна хвиля переходів була після отримання Томосу, а друга – цього року, після повномасштабного російського вторгнення.
Навесні у середовищі самої УПЦ (МП) було багато дискусій про її статус та зв’язок з Російською православною церквою. Священники УПЦ (МП) хотіли самовизначитися, до якого релігійного об’єднання належати.
– Ми бачили дуже активні спроби віднайдення афіляції з Константинопольским патріархатом напряму. Була певна кількість не лише парафій, я би навіть сказала, єпархій, які дуже серйозно для себе це аналізували. Але після Собору 27 травня ці процеси стихли. На сьогодні є випадки, коли парафія ухвалює рішення перейти. Чи часто трапляються ситуації, коли віряни УПЦ (МП) прийняли рішення стати вірянами ПЦУ? Якщо дивитися на тенденцію після першого всплеску (після отримання Томосу. – Ред.), тепер це трапляється вже не так часто. Низка з цих реєстрацій зараз оскаржується, і це неймовірно болісна тема на сьогодні, – розповіла вона.
За словами Богдан, у низці ситуацій відбулося ототожнення понять “місцева громада” і “релігійна громада”.
Вона наводить приклади, де мешканці села, які не є парафіянами храму УПЦ (МП), організовують збори територіальної громади. На таких зборах вони просто декларують: ми православні, і ми вважаємо, що в нашій територіальній громаді буде тільки ПЦУ.
І потім відповідні документи та протоколи подають до Обласних військових адміністрацій (ОВА).
– Зараз ОВА вже уважніше ставляться і намагаються ретельно перевіряти: це все ж таки рішення парафії чи місцевої територіальної громади. Рішення може ухвалювати виключно парафія. Свобода світогляду віросповідання передбачає, що кожна релігійна громада самовизначається, до якого релігійного об’єднання хоче належати, – зауважила вона.
Станом на 1 листопада, за 2022 рік ОВА повідомили ДЕСС про реєстрацію зміни підлеглості 468 громад УПЦ (МП) на підлеглість ПЦУ. Із більшістю цих реєстрацій УПЦ (МП) не погоджується.
Одне з головних питань українського православ’я – юридичне підтвердження розриву Української православної церкви з Російською Православною Церквою.
Богдан запевняє: вже неодноразово надавали ці документи на запит на публічну інформацію. (Зокрема, статут УПЦ (МП) із змінами 2022 року, витяг з протоколу Держкомітету у справах релігій 1999 року – зміни до статуту Української православної церкви, а також копія Грамоти, виданої патріархом Російської Православної Церкви Алексієм II у жовтні 1990 року.)
Олена Богдан занепокоєна ситуацією, коли саме релігійне об’єднання не публікує документи на власному сайті. Фактично виникає ситуація, коли орган державної влади, а не сама УПЦ (МП), повідомляє про статус церкви, і це неправильно.
Також голова Держслужби з етнополітики та свободи совісті пояснює: в Україні релігійне об’єднання складається з багатьох юридичних осіб. Тобто ані Українська Православна Церква, ані Православна Церква України, чи будь-які інші – не є однією юридичною особою.
Релігійне об’єднання представляє релігійний центр, який, власне, і є юридичною особою. Для Української Православної Церкви (МП) таким центром є Київська митрополія.
І тут, згідно з документами, все зрозуміло: ніякого зв’язку з Російською Православною Церквою немає.
– Документом, в якому був зазначений зв’язок з РПЦ, був статут релігійного об’єднання загалом, який, відповідно, не стосується конкретної юридичної особи. Такий статут, за результатами Собору (27 травня 2022 року), в новій редакції був до нас поданий. І всі тези, які визначали стосунки підпорядкування і залежності, були з нього прибрані. Наприклад, прибрано те, що предстоятель УПЦ (МП) є членом Синоду. Також прибрали тезу, що УПЦ (МП) входить до складу РПЦ, – розповіла вона.
Та юридичні зв’язки і організаційні стосунки УПЦ (МП) і РПЦ – це не найскладніше у цій ситуації. Значно складнішими є питання канонічні, і вирішити їх всередині України неможливо, вважає Олена Богдан.
– Розірвати канонічний зв’язок з РПЦ – означає фактично втратити канонічний зв’язок з іншими помісними церквами. Канонічний зв’язок був збережений через грамоту Алексія ІІ, згідно з якою УПЦ (МП) є незалежною і самостійною в своєму управлінні. Там висловлюється побажання, що УПЦ (МП) керується рішеннями архієрейського Собору РПЦ. Але саме побажання – не імператив. Російською це звучить як “мы уповаем”.
І далі грамота Алексія ІІ констатує, що зв’язок з іншими помісними церквами здійснюється через РПЦ. Ми давали запит на Митрополію з проханням роз’яснити: який, власне, вимір, організаційний, комунікаційний, має оцей зв’язок з іншими помісними церквами. Відповідь полягала в тому, що комунікація зараз здійснюється безпосередньо, напряму. Тобто УПЦ (МП) наразі не здійснює узгоджень чи координації з РПЦ, розповіла Богдан.
Згідно з документами, на сьогодні певні організаційні стосунки, залежності, підпорядкування припинені.
Та водночас канонічний зв’язок з іншими помісними Православними Церквами через Російську Православну Церкву залишений. Але комунікація з Помісними Церквами не координується з РПЦ, додає Олена Богдан.
– УПЦ (МП) офіційно повідомила, що вона більше не здійснює координацію своєї діяльності з РПЦ. Разом з тим, зрозуміло, що з погляду Вселенського православ’я постає питання: то все ж таки УПЦ (МП) в складі РПЦ, чи ні? Тобто, є відмінність між організаційною інтерпретацією цієї ситуації і канонічною, – пояснила вона.
Якщо говорити про залежність і підпорядкування Української православної церкви від Російської православної церкви – наразі ми не маємо підстав вважати, що такі стосунки існують.
Релігієзнавці звертають увагу, що офіційне проголошення незалежності церкви, а у даному випадку Української Православної Церкви, передбачає проведення і спеціальної церемонії.
На думку Олени Богдан, УПЦ (МП) церіамоніальну дію таки провела – було звернення за результатами Собору 27 травня цього року.
Але ця позитивна подія була затьмарена частиною звернення, де містилися негативні тези щодо ПЦУ.
Повертаючись до подій всередині України і порушених СБУ кримінальних проваджень проти духовенства Української Православної Церкви (МП), Богдан наголошує: держава має реагувати на всі випадки колаборації, незалежно від того, це здійснює світська особа, чи духовна.
Говорячи про колаборацію, важливо розуміти контекст, адже Російська Федерація та її спецслужби завжди приділяли особливу увагу саме Українській православній церкві. В УПЦ (МП) нині найбільша мережа осередків в Україні.
– У своїй риториці Путін намагався використовувати виправдання окупації ситуацією з УПЦ (МП). З погляду російської пропаганди, для них важливо і вигідно показати, що ось, ми “визволили” духовенство УПЦ (МП). Тому жодне інше духовенство не опиняється під таким шаленим тиском, коли починається взаємодія з окупаційною владою. РФ намагається виправдовувати своє вторгнення наративами утисків Російської православної церкви, представленої Українською православною церквою в Україні, – розповіла Богдан.
Щоб краще розуміти нинішню ситуацію, необхідно знати історію виникнення Української Православної Церкви (МП), звертає увагу голова Держслужби з етнополітики та свободи.
– Українська Православна Церква (що в єдності з Моспатріархатом) структурно постала з екзархату Російської Православної Церкви в Україні, який тут функціонував за радянських часів. Будь-яке релігійне об’єднання в радянські часи було під дуже жорстким наглядом спецслужб. Власне, архієреї не призначалися без їхнього погодження. Оскільки УПЦ була найбільшим релігійним об’єднанням – то, звісно, там і було зосереджено найбільше уваги спецслужб, – пояснила вона.
Не називаючи конкретних імен чи прізвищ, Олена Богдан наводить дуже яскравий приклад релігійного середовища і стану Церкви за радянських часів.
– Коли Україна здобула незалежність в 90-х роках, почалася більш відкрита комунікація. Релігійні об’єднання почали почуватися вільніше. Із вимушеного підпільного існування почала виходити Українська Греко-Католицька Церква. Виникали навіть ситуації, коли деякі в’язні сумління, які у радянські часи потрапляли в табори, раптом у певному архієреї впізнавали людину, яка проводила їм допит свого часу, – сказала вона.
Богдан вважає: потрібен час, і має відбутися певний процес роз’єднання цих спецслужб і релігійних об’єднань.
– Беручи до уваги зацікавленість ФСБ саме в Українській православній церкві, і в тому, щоби позиціонувати УПЦ (МП) саме як РПЦ, і що це є певна зона “русского міра”, зрозуміло, що цьому об’єднанню найскладніше, і там є певні підвищені ризики.
Але вони не мають нас зробити сліпими до того факту, що коли почалося повномасштабне вторгнення, низка вірян УПЦ (МП) пішли добровольцями на фронт. Низка священників УПЦ (МП) благословили вірян іти на фронт. В храмах УПЦ (МП) моляться за перемогу України. І про це теж важливо пам’ятати, – зауважила вона.
Ідея заборонити Українську Православну Церкву, ухваливши відповідний закон, нині точно не найкращий варіант. Це може спричинити конфлікти та дестабілізувати ситуацію в Україні, запевняє Олена Богдан.
Потрібно застосовувати світову практику щодо заборони діяльності релігійних об’єднань. Згідно з нею, проблеми потрібно вирішувати індивідуальною відповідальністю.
– Ситуація довкола цього релігійного об’єднання вказує на те, що потрібна індивідуальна відповідальність за випадки колаборації. Для того, щоб заборонити все релігійне об’єднання – потрібно довести в установленому порядку, що воно функціонує зовсім не як релігійне об’єднання, а, скажімо, як мережа ворожої пропаганди.
Або ж показати, що відбуваються певні системні речі, які шкодять інтересам держави, інтересам суспільства. Якщо немає таких свідчень – то відповідальність має бути індивідуальною, резюмувала Олена Богдан.
