13 листопада у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні священника Віктора Мартиненка та диякона Івана Петрущака.
Про це повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні» на свій сторіцнці в соцмережі.
На проповіді архієрей звернув увагу на те, що Господь не покликав зціленого біснуватого іти за Собою, а послав його проповідувати в місто, яке Ісуса Христа попросили покинути.
Єпископ Михаїл зазначив, що людина, яка щиро пережила у своєму житті присутність Божу, може навіть не проповідувати словами про Бога. Їй достатньо свого життя, щоб інші надихались її прикладом. Це саме можна сказати про людей, які по вірі своїй живуть, по Євангельськи. Християнами ми називаємось не тому, що виконуємо набір приписів, а тому, що носимо в собі Ісуса Христа і віруємо в Нього.
Символічно, що біси найперше що зробили зі свинями – це втопились в морі, вважає екзарх. Через це єпископ Михаїл зробив висновок, що ті люди, які звертаються до диявола – руйнують свої життя.
Нижче повний текст проповіді.
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь
Дорогі Друзі, щойно ми з вами чули знову ж таки про одне з багатьох чудес, зокрема зцілення біснуватого в якому був не просто нечистий дух. В якому нечистих духів було стільки, що коли Господь Ісус Христос запитав в нього: “Як тебе звати?”. Він сказав: “легіон”. Легіон це за римським військовим численням дуже велика кількість. Від двох до десяти тисяч.
Отже стільки нечистих духів було в цій людині. І ми бачимо коли Христос зцілив його, то цей чоловік сів біля Його ніг. Як правило коли батько-отець сімейства сидить вдома в кріслі, то дітки саме копошаться біля його ніг. Особливо ті, які ще не вміють ходити. Так і ми бачимо, що цей чоловік був настільки зворушений, що сів біля Його ніг. І дивна реакція мешканців того міста, які побачили, що він зцілений, стадо свиней потопилось. І вони не здивувались, не навернулись до Господа, а попросили Господа Ісуса Христа відійти від їхнього міста, бо вони злякалися.
Перш над усе ми бачимо природу і точніше не природу, а дію нечистих духів. Приплив Господь на човні в країну Гадаринську. Жив собі чоловік біснуватий. Ну чого бігти до Господа і сваритись з Ним? Чого казати: “Навіщо Ти прийшов мучити мене?”. Живи собі далі. Ні. Він сам підбіг. Він був зцілений. І нечисті духи, які були послані в свиней, зауважмо, не хотіли виходити з цієї країни, з цієї місцевості… були послані в свиней. Що вони одразу зробили? Згубили своє помешкання, куди вони зайшли. Все стадо свиней кинулось в море і потонуло. Отже, ми бачимо, що людина, яка віддаляється від Бога, звертається до диявола, вона руйнує і себе і своє життя. Тому, що підпадає під владу нечистих духів, які бажають зруйнувати її. Господь, отримавши відповідь від мешканців міста: “Відійди від нас”, стосовно чоловіка, якого Він зцілив і той хотів іти за Ним, на перший погляд, поступає дуже дивно. Христос не дозволяє йому іти за Собою.
Здавалось би, людина, яка пережила чуда, яка була зцілена, яка відчула на собі, як то добре бути з Богом, так що сиділа біля Його ніг, могла б піти і стати ще одним істинним і вірним Його учнем. Але Господь надає йому іншу місію.
Повертаючись на початок цього Євангельського уривку ми з вами пам’ятаємо, що ця людина біснувата була саме з цього міста, мешканці якого, попросили Господа Ісуса Христа відійти від нього. І що Господь йому каже? “Іди повернись в це місто і розповідай, що зробив тобі Господь”.
На перший погляд, так, ми можемо здивуватись, чому Бог йому не дозволив, а з іншого подивімося, людина, яка пережила повноту Божої благодаті в своєму житті, хто як не він міг би донести мешканцям цього міста, Кого вони попросили відійти. Хто як не він міг бути таким мовчазним свідком того, навіть якби він нічого не говорив, що сталося. Адже він роками був біснуватий. Бігав навколо міста, люди боялись ходити тією околицею де він проживав в печерах. І ось він приходить в здоровому глузді, зцілений Господом і вже своїм одним існуванням є викривальником того, що люди не прийняли Господа.
Велика честь йому надана. Але з іншого боку ми бачимо, що тільки людина, яка щиро щось пережила, може цією щирістю з усією відповідальністю поділитись з іншими. Це саме можна сказати про людей, які по вірі своїй живуть, по Євангельськи.
Вони не те, що не хочуть нічого говорити, чи нічого не говорять, вони не можуть не говорити. Навіть ті, хто не вміють красиво говорити, вони одним своїм життям свідчать про свою віру, про присутність Бога. Чому? Не тому, що так написано в Євангелії: “Ідіть і робіть”. А тому, що серце їх на стільки сповнене присутністю Божою, життя їх настільки наповнено Богом, що вони просто не можуть в собі це тримати. І людина яка навіть не каже жодного слова, просто одним своїм життям може проповідувати. Одним способом свого життя, ставленням до ближніх, може являти собою приклад і свідчення своєї віри.
Отже, відсилання цього зціленого біснуватого, було не недовірою, а було особливим дорученням від Господа Ісуса Христа йому, щоб він звертався до мешканців цього міста.
Дорогі друзі, ми не біснуваті, слава Богу. Але кожен із нас, як християн, ми маємо від Бога поклик, маємо свою місію, для того, щоб явити своїм життям для оточуючих нашу з вами віру. Не просто той факт що ми прочитали Євангеліє, ходимо в Церкву, виконуємо певний набір приписів. Ми не тому християни. Християни ми тому, що ми носимо в собі Христа, ми віруємо в Нього. І Євангеліє – це не просто літературна пам’ятка, яка налічує 2 тисячоліття. Євангеліє, – це практична книга, книга Життя, живучи за якою, саме ми стаємо дітьми Божими, наближаємось до Бога, уподібнюємось Йому, стаємоЙого проповідниками. Адже Господь нічого не говорив таємно, все говорив явно, для того, щоб було зрозуміло усім без винятку. І грамотним і не грамотним і багатим і бідним, для всіх людей.
Отже, ми, так само як той зцілений чоловік, зцілившись в своєму житті, чи зцілюючись, – залежно від того, хто на якому ступені знаходиться, покликані бути свідченням дії Божественної благодаті в нашому житті для інших. Тому не гаймо часу. Пам’ятаймо, що кожен день в нас є можливість зробити, щось добре, поставитись добре до сусідів, до близьких. До всіх людей з якими ми стикаємось в житті. Можливо навіть одним добрим словом, для когось ми будемо саме явленням Христа. Для когось це буде і зцілення, для когось це буде ціле одкровення, що інші люди, віруючі в Господа Ісуса Христа можуть жити так, як Він заповідав.
Хай Господь допоможе всім нам бути істинно християнами, тими хто носить в собі Христа і мати Його не тільки для себе, в собі, але нести для інших. Амінь.
