Рішенням Капітулу Міжнародної відзнаки імені єпископа Тадеуша Пєронка In Veritate одним з двох цьогорічних її лауреатів став предстоятель Православної Церкви України Блаженнійший митрополит Епіфаній – «за видатні заслуги у боротьбі за християнські цінності».
In Veritate (У правді) – девіз герба блаженної пам’яті єпископа Тадеуша Пєронка, що став також девізом щорічної нагороди, яку Фундація його імені присуджує державним, суспільним та релігійним діячам, що борються за втілення християнських цінностей в життя, повідомляє пресслужба ПЦУ.
21 жовтня 2022 року в Кракові в приміщенні Національної галереї відбулася четверта церемонія нагородження. Перед церемонією в храмі святих апостолів Петра і Павла відбулася меса, під час якої звучали молитви про перемогу правди і мир в Україні, про українських воїнів та про мирних мешканців, які страждають від російської агресії. Також у храмі відбулося урочисте благословення пам’ятної дошки на честь єпископа Тадеуша Пєронка.
На церемонії нагородження лаудацію – похвальне слово про лауреата – виголосив Ян Томбіньський, колишній посол Європейського Союзу в Україні та при Святому Престолі, нині – спеціальний радник Уряду Молдови від ЄС.
Бронзову відзнаку нагороди та диплом вручили Президент Фундації ім. єп. Пєронка пан Міхал Гура та депутат Європейського парламенту пан Ян Ольбрихт.
Прийнявши відзнаку Блаженнійший владика звернувся до аудиторії з подячним словом:
«Шановні пані та панове! Дорогі брати і сестри!
Хочу подякувати нашому доброму другу – і другу нашої Помісної Церкви, і другу України – Яну Томбіньському за добрі слова, які тут прозвучали. Однак прошу не зараховувати їх лише на мою особисту адресу. Адже Предстоятель Церкви хоча і є першим серед єпископів, не може нічого досягти без підтримки, співпраці, допомоги та молитви, які має від своїх братів ієрархів, від священства, від чернецтва, від всієї Церкви. Тому і відзнаку, яку я маю велику честь сьогодні отримати тут, і всі слова підтримки, які я чую від вас – я хочу розділити з нашою Церквою.
Розділити з моїми однокурсниками за навчанням в Київській семінарії священниками Ростиславом Дударенком, Максимом Козачиною та Платоном Моргуновим, які загинули від рук російських окупантів, виконуючи свій пастирський обов’язок. Вічна пам’ять їм та всім, хто невинно загинув від варварського нашестя Росії на нашу мирну землю.
Я розділяю цю нагороду з нашими ієрархами, духовенством та вірними, в першу чергу з тими, хто перебуває під тимчасовою окупацією, але продовжує молитву, служіння і зберігає духовну єдність з Помісною Церквою і Україною, наближаючи час визволення і перемоги.
Ця нагорода – нашим мужнім воїнам, чоловікам і жінкам, які на фронті захищають нас і всю Європу та весь цивілізований світ від імперії зла, від кремлівської тиранії, яка хоче знову занурити наш континент у морок рабства і страху.
Вашу любов і повагу адресую сотням тисяч волонтерів та благодійників, які невтомно працюють над тим, щоби забезпечувати потреби військових, допомагати постраждалим від атак, опікуються біженцями.
В темні часи особливо яскраво видно світлих людей. І я пишаюся тим, як багато їх виявилося серед нас. Ті, хто в мирний час жили звичайним, повсякденним життям – нині творять справжні дива, стають героями, здійснюють те, про що пам’ятатимуть багато майбутніх поколінь.
Міркування над християнськими цінностями та їхньою роллю в житті сучасної Європи щороку збирають у Кракові багатьох інтелектуалів з різних сфер життя. Це – важлива праця, служінню якій, зокрема, присвятив багато зусиль блаженної пам’яті єпископ Тадеуш Пєронек, на честь якого засновано нагороду, яку я маю честь сьогодні прийняти.
Одночасно ми всі добре розуміємо, що християнські цінності не повинні нагадувати золото чи діаманти, які тримають у сейфі та лише зрідка дістають для огляду.
В умовах війни ми в Україні як ніколи по особливому відчуваємо, що є справжньою цінністю. Можливість вільно дихати, тиша, не розірвана вибухами і виттям сирени повітряної тривоги, хліб на столі, добре слово ближнього цінуються більше, ніж золото й діаманти.
Християнські цінності – це те, чим ми маємо жити щоденно, не лише теоретично знаючи, якими вони є, але втілюючи їх у реальні справи.
Користуючись цією нагодою я хочу висловити найглибшу вдячність польському народу, державі, всім, хто у цей важкий час виявив справжню жертовну любов до ближнього, до українців, які опинилися на межі життя і смерті через варварський напад військ кремлівського тирана. Те, що вже зробила і продовжує робити Польща для України і для українського народу, на мою думку вдихає нове життя в розуміння того, чим була, є і повинна бути Європа як наш спільний цивілізаційний простір.
Я абсолютно переконаний в тому, що російська тиранія зазнає поразки. Морально ми вже перемогли, бо на нашому боці правда, а там, де правда – там Бог і перемога. Тепер нам слід досягти перемоги на полі бою, звільнити нашу землю від окупантів та розпочати повоєнне відновлення.
Попереду багато праці, в тому числі й для нашої Православної Церкви України. Але я вірю в те, що як дотепер з Божою допомогою ми долали виклики й труднощі й ставали більш сильними – так і з нинішніх випробувань ми вийдемо більш свідомими, зрілими, загартованими. І будемо разом з вами писати нову сторінку життя Європи – нашого спільного дому.
Ще раз сердечно дякую всім вам за підтримку. Вірю і переконаний, що в досить близькому часі ми зможемо провести в такому ж або навіть ширшому форматі, як вже понад два десятиліття відбуваються щорічні конференції в Кракові, конференцію у вільному від російських атак Києві. На яку я запрошую всіх вас! Нехай Господь благословить цей добрий задум!
За вашу і нашу свободу! Дякую всім вам!»
На згадку про подію Митрополит Епіфаній подарував Фундації ікону Христа Вседержителя.
Після цього спілкування продовжилося у неформальній атмосфері під час прийняття від імені мерії міста Кракова.
