Віряни ПЦУ у селі Мухівці Немирівської громади Вінницької області проводять службу у колишній колгоспній їдальні. Очільник релігійної громади Анатолій Марущак розповідає, що документи про перехід до Православної Церкви України оформили на початку вересня, проте доступу до храму громада досі не отримала.
“Ми проводили перемовини із отцем Дмитрієм, щоб проводити богослужіння або почергово, або сумісно, але він категорично відмовився. Він каже, що “Хочете йдіть, але тільки без вашого священника”, — каже Анатолій Марущак.
Про почергову службу не може бути й мови, каже протоєрей УПЦ Дмитро Коба, передає “Суспільне”.
“Вони пропонували, але це нереально. Наша релігія це не визнає. Вони не ображені, в них є де молитися. Це перше питання. А друге питання, що це все наша приватна власність, територія і будівля нашої релігійної громади, тому ми з ними на ці переговори не йдемо”, — каже Дмитро Коба.
Через те, що священник УПЦ не дозволяє вірянам ПЦУ проводити тут службу, люди на богослужіння ходять до колишньої колгоспної їдальні.
Священник ПЦУ Сергій Таргонський каже, що віряни не хочуть мерзнути в адаптованому приміщенні, коли в селі є храм.
“Ми в Пантелеймонівському пристосованому храмі й третю зиму відслужимо, й п’яту і скільки треба, але… Але нині зараз уже люди вирішили, що храм Іоанна-Богослова має підпорядкованість Православній Церкві України”, — каже Сергій Таргонський.
Вирішити міжконфесійний конфлікт у Мухівцях можна як на рівні священників та громади, так і за через суд, каже начальник управління у справах національностей та релігії Ігор Салецький.
“Попереднє керівництво релігійної громади за 30 років не спромоглося привести документи у відповідність із законом. На релігійну громаду Іоанно-Богословський храм не був оформлений ні в постійне користування, ні у власність. Якщо священник ігнорує чинне законодавство і не укладає договір про порядок користування, то релігійній громаді необхідно звернутись із необхідним позовом до суду для того, щоб забезпечити доступ до культової споруди”, — каже Ігор Салецький.
Храм — це культова споруда, яка є власністю громади і приватною власністю бути не може, каже Ігор Салецький.
До початку повномасштабного вторгнення Росії Наталя Біліченко ходила до УПЦ, тепер, каже, не може молитися за московського патріарха.
“Свекруха моя ходила сюди в церкву, а я ходила туди. Виходили щоранку з хати, з подвір’я і ми розходились. Як продовжили поминати Кіріла, я перестала ходити до них. Отець Димитрій мені каже: “Ти змінила віру”. Я не змінила віру. Я православна українка. Я ходила не до батюшки, а до Бога. Я молюся Богу, я молюся за Україну, за воїнів, які захищають нашу Україну”, — каже Наталя Біліченко.
