ПЦУ не може мати парафії за межами України, проте може відрядити своїх священнослужителів туди, щоб займатись душпастирством біженців. Ініціатива має йти від людей і ПЦУ.
Про це в інтерв’ю «Лівому берегу» розповів єпископ Команський Михаїл.
«Згідно з Томосом, ПЦУ не може мати парафії за кордоном. Але може відрядити своїх священнослужителів до місцевого митрополита. То хто про це має думати? Невже ми повинні прийти (до ПЦУ, – ред.) і сказати: „Дайте нам своїх священників“? Такі питання потрібно вирішувати через безпосередні контакти з місцевими єрархами, адже в різних країнах різна ситуація і шаблону не існує», – сказав єпископ Команський Михаїл.
Він додав, що координуватися цей процес має місцевим єрархом за кордоном.
«…якщо відряджається священник, громада повинна його забезпечувати. Або він повинен йти там на роботу і себе забезпечувати, це дуже поширена в Європі практика (коли священник, окрім служби в церкві, ще працює). Адже священник також людина з потребами, тим більше, якщо він одружений і має сім’ю. На жаль, не існує фондів, які займалися б утриманням духовенства» – сказав архієрей Вселенського патріархату.
Він порадив, як можна вирішити проблему з нестачею священників для біженців за кордоном.
«… потрібні ресурси людські. Де їх брати? Якщо є громада, люди відчувають потребу, приходять до місцевого єпископа і просять, мовляв, хочемо зорганізуватися, дайте нам священника. Він каже: „Де я вам його візьму?“ – „В нас є в Україні“. Тоді треба звернутися до Києва, хай його командирують до того митрополита, в митрополії якого виникла потреба у служінні україномовного священника. Розумієте? Окрім того, вірянин, що перебуває на території іншої митрополії, автоматично стає духовним чадом місцевого єпископа. Отже, він не є вірним саме ПЦУ, так би мовити кріпаком, він православний парафіянин місцевої Православної церкви, на території якої він опинився. А православних парафій в інших країнах є багато», – зауважив екзарх Вселенського патріарха.
