29 вересня 2022 року депутати Львівської міської ради під час сесійного засідання підтримали пропозиції робочої групи щодо перейменування в рамках деколонізації топоніміки Львова восьми львівських вулиць. Про це повідомляє Духовна велич Львова.
Ухвалене рішення, зокрема, передбачає перейменування вулиці Антона Чехова іменем Патріарха Димитрія (Яреми) – Патріарха Київського і всієї України Української Автокефальної Православної Церкви.
Димитрій (у миру: Володимир Ярема) – видатний релігійний діяч, іконописець, хоровий диригент. Був членом ОУН; пізніше з благословення Митрополита Андрея (Шептицького) направлений на навчання до семінарії. Після ліквідації УГКЦ, маючи на меті протистояти русифікації та знищенню українського православ’я, прийняв 10 серпня 1947 священичий сан. Навчався у Ленінградській духовній академії (заочно), але був відрахований за національні переконання. У 1947—1958 служив у сільських парафіях у Галичині. У 1958 був переведений до Львова, де служив в Андріївській, П’ятницькій, Преображенській церквах. З 1969 був настоятелем церкви Петра і Павла. На початку 1989 звернувся з листом до екзарха Російської Православної Церкви в Україні митрополита Філарета (Денисенка) із закликом до реабілітації національних Церков.
19 серпня 1989 разом з о. Іваном Пашулею проголосив вихід Петропавлівської парафії м. Львова з-під юрисдикції Московського Патріархату і перехід під омофор Митрополита Мстислава (Скрипника), першоєрарха УАПЦ в США. Став ініціатором і активним учасником проведення Помісного Собору 6 червня 1990, на якому ухвалено статут УАПЦ й обрано її Патріарха — Мстислава.
У серпні 1993 за рішенням єпископату прийняв чернечий постриг з іменем Димитрія. 5 вересня 1993 висвячений на єпископа Переяславського і Січеславського, а 7 вересня 1993 Другий помісний собор обрав його Патріархом Київським і всієї України (УАПЦ).
Протягом свого патріаршого служіння Патріарх Димитрій відвідав усі єпархії УАПЦ в Україні, а також США і Польщу. Проповідував у різних суспільних середовищах, виявляв постійну турботу про налагодження міжцерковних стосунків і творення єдиної Помісної Церкви в Україні. Постійно дбав про розвиток церковного мистецтва на засадах національної традиції, про воцерковлення української молоді та інтелігенції.
