27 вересня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні диякона Івана Петрущака.
У своїй проповіді архієрей підкреслив важливість Хреста в житті християнина. Покладаючи на себе Хрест, осіняючи себе Хрестом, звертаючись в молитві до Господа, споглядаючи на Хрест, ми отримуємо благословення, як нове Христове помешкання.
Єпископ Михаїл зауважив, що дивлячись на нас інші люди мають бачити розіп’ятого й воскреслого Христа. Всі християни є новим помешканням Христа і ми маємо молитись, щоб Господь благословив це помешкання.
Нижче повний текст проповіді.
Сьогоднішнє свято встановлене в честь віднайдення Чесного і Животворчого Хреста Господнього на якому розіп’явся Христос. І це свято має особливе значення для всіх, оскільки Хрест – був зброєю страти, але Божим промислом так сталось, що він став символом Божественної любові. Символом тої Любові, яка розіп’ялася за кожного з нас. Не дарма християни накладають на себе знак хреста з вірою в розп’ятого і воскреслого Господа, не дарма ми носимо Його на собі. Не дарма ми прикрашаємо Ним наші храми. Не дарма ми сьогодні вшановуємо Його покладаючи серед храму і саме тому Церква сьогодні співає: “Спаси Господи людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, Хрестом зберігаючи твоє нове жительство”.
Відтоді, коли розіп’явся Христос, Хрест став символом нашої віри, символом життя нашого, яке походить під тінню Христа. Кожен несе свій Хрест. Хто хрест батьківства, хто Хрест вчительства і тому подібне. Кожне життя людини, це її особливий Хрест, Хрест особливий і неповторний. Церква закликає нести наші Хрести так само, як ніс Його Христос на Голгофу. Не ремствуючи, намагаючись зробити все як найкраще, тому, що Господь ніколи не дає людині більшого Хреста, ніж вона може понести.
І сьогодні вшановуючи Хрест Господній, до речі, сьогодні в нас в Церкві лежить хрест із часточкою саме того животворчого Дерева на якому розіп’явся Христос.
Нам в ставропігію подарував Його Владика Oleksandr Drabynko, митрополит Переяславський і Вишневський. Сьогодні часточка отого дерева на якому пролилась Кров Спасителя є серед нас з вами. І зрозуміло, що ми не вшановуємо хрест просто, як предмет, як дерево. Ми вшановуємо саме ту любов Господню, яка принесла Себе в жертву за нас з вами, за кожного з нас, для того, щоб омити наші гріхи, для того щоб надихнути нас до досконалості, для зростання в духовному житті і до Царства Божого. Саме для цього Церква так високо шанує Хрест, щоб постійно нам це нагадувати. Згадаймо, що ми робимо, коли відбувається якась несподівана, важка подія в нашому житті і ми відчуваємо небезпеку, або позбавившись тої небезпеки, що ми робимо? Ми хрестимось і кажемо, «слава Богу» з вірою в те, що Господь нам допоміг.
Отже сьогодні, ми з вами покликані молитися, щоб Господь благословив оте Своє нове «помешкання», нове місце обітування. Хто ж це? Що це таке? Це ми з вами. Слова тропаря і «твоє зберігаючи Хрестом Твоїм жительство» – це ми з вами, жительство Христове – християни. І Христос оселився через таїнство Хрещення і Миропомазання і особливо через Таїнство святого Причастя Христос оселяється в нас, мешкає в нас.
Тобто покладаючи на себе Хрест, осіняючи себе Хрестом, звертаючись в молитві до Господа, дивлячись на Хрест, ми отримуємо благословення, як нове Христове помешкання. Але це накладає і на нас з вами особливу відповідальність. Чи завжди ми шануємо Того, Хто живе в нас, чи завжди ми відповідно ставимось до того факту, що Він розіп’явся за нас.
Чи віримо ми, а якщо віримо, як ця віра проявляється в нашому житті? Дивлячись на нас люди бачать розп’ятого й воскреслого Христа чи вони бачать, те що ми ганьбимо нашу віру своїм життям, нашими вчинками.
Ось для цього в нас є постійне нагадування. Хрест Господній – жертовник на якому в страшних муках померла Любов для того, щоб визволити всіх нас. Визволити і дати можливість виправлятись, слідувати за Ним. Пам’ятаючи, що відтоді, як Христос помер на Хресті, Хрест більше не є ганебним знаряддям страти, а є символом Божественної любові.
Хай Господь осяює все наше життя, осяює наші стосунки з іншими людьми, осяює наші щоденні, якісь, навіть, побутові дії, щоб ми кожного разу, прикладаючи Хрест до свого серця, пам’ятали, якою дорогою ціною ми викуплені і пам’ятали, як покликані жити. Амінь.
