У день оголошення мобілізації патріарх Кіріл закликав росіян не боятися смерті. «А саме ж страх смерті жене воїна з поля битви, штовхає слабкого на зраду і навіть на те, щоб братові повстати на брата», – сказав він у проповіді 21 вересня.
Отже, що ми маємо? Патріарх Кіріл, «великий пан і батько наш», як величають його в храмах, очікувано кинув свою паству, своїх овець. Та навіть і гірше. Він і до цього відверто ними нехтував, займаючись переважно дружбою з можновладцями й оточуючи себе золотом і високими кабінетами, а тепер просто залишив на поталу. Тому що найманець, за словом Христа, не є пастир. Путінський фарисейський найманець не є пастир, вівці йому не свої. Побачивши вовка, він навіть не біжить, кидаючи ввірених йому від Бога овець, але сам (!) підштовхує їх у його пащу. Дружба з вовками і будівництво загонів важливіші.
Саме він, патріарх, зобов’язаний був відкрито сказати слово правди: війна – найбільше зло і трагедія. Агресивна ж загарбницька війна проти колишнього братнього народу – злочинна і богопротивна. Зупиніться, одумайтеся! Путін не відає, що творить. Моліться, брати і сестри, тверезіть, ухиляйтеся від зла і творіть посильне благо. Не дозволяйте заразити своє серце ненавистю, що ллється звідусіль, залишайтеся людьми.
Замість цього він вводив і продовжує вводити церковних людей у спокусу, оману і розбрат. Продовжує виправдовувати і благословляти цю божевільну бійню ім’ям Ісуса Христа, який Сам пішов на державну страту заради ближніх, а не штовхав їх туди пишномовними словесами. «Сліпі вожді сліпих».
У чому для християнина полягає це свідчення сповідництва зараз?
Ось у цьому: я християнин, віруюча людина, і я не поїду в чужий дім вбивати там людей і підставляти їх під убивство за забаганкою жорстокого і кривавого Кесаря!
Мабуть, у Росії майже немає істинних послідовників Христа, якщо полчища росіян ідуть вбивати, ґвалтувати і грабувати в Україну.
