Згадуючи перед святом Воздвиження Чесного Хреста про змія мідного, піднесеного в пустелі Мойсеєм заради зцілення укушених зміями людей, ми оновлюємо в собі розуміння того, чим образ Хреста Господнього, чим священне Розп’яття є для нас – знаком, символом і знаменням зцілення та перемоги.
Про це йдеться в проповіді Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія у п’ятнадцяту неділю після П’ятидесятниці.
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Сьогодні – неділя перед святом Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, яке ми невдовзі будемо вшановувати. І нагадуванням про наближення цього свята Церква спонукає нас нині оновити усвідомлення значення хресної жертви Спасителя.
Адже коли ми вшановуємо Хрест, коли поклоняємося йому, коли звершуємо особливий чин його Воздвиження, тобто молитовного піднесення, що вказує на історичну подію віднайдення Хреста і його воздвиження над народом, який зібрався, почувши радісну звістку – все це має нагадати нам, чому Хрест став для нас знаменням спасіння. Бо не саме дерево отримало таку силу, і не знак хреста сам собою подає нам освячення і благословення. Сила Хреста має джерело в жертві Спасителя, яку Він приніс, віддавши на розп’яття Своє тіло і проливши Свою кров.
Пророкуючи власну смерть на хресті Спаситель нагадує слухачам про мідного змія, образ якого Мойсей за повелінням Божим підніс над народом Ізраїля. Бо сталося так, що на людей стали нападати змії, і від укусів зміїних багато помирало. Народ просив Мойсея допомогти їм у цій біді. За одкровенням від Господа пророк зробив і підніс змія мідного, як було сказано. І всякий, кого вкусила змія, коли дивився на цей образ змія, піднесеного на древі, залишався живим і отрута зміїна не шкодила йому.
Мідний змій, піднесений Мойсеєм, був прообразом Хреста Господнього. І Спаситель, згадуючи цей прообраз, спонукає нас замислитися над тим, що ми, як і сини Ізраїля від зміїв, страждаємо від гріхів.
Гріхи вражають нас, підступно нападаючи, отруюючи нас і вбиваючи. Хто може зцілити отруєного? Хто може зробити отруту гріха безсилою?
Коли дивимося з вірою та упованням на піднесеного на древі Сина Людського, тоді ми отримуємо через цю віру зцілення від отрути гріховної.
Змій давній спокусив прабатьків наших з’їсти плід із дерева забороненого. Вчинивши те, що Бог заборонив, людина виявила гордовитість, виявила спротив Всевишньому. Відтак змій-диявол отримав над нею владу. Як від укусу зміїного в тіло потрапляє отрута і руйнує його, викликаючи страждання і смерть, так і від гріха, який увійшов в природу людини через спокусу лукавого, стається страждання і смерть. І щоби перемогти цю отруйну силу гріха Спаситель, Який іменується новим Адамом, чинить протилежне тому, що вчинив наш прабатько.
Адам, бувши людиною, захотів стати богом, а Христос, бувши Предвічним Богом, смиряє Себе, обмежує і принижує, стаючи людиною.
Адам виявляє гордовитість, противлячись Божому повелінню і порушуючи його, а Христос виявляє найглибше смирення, виконуючи волю Отця Небесного навіть ціною власного життя.
Адам бере з дерева те, що Бог заборонив, і через це зазнає смерті, а Христос Сам сходить на древо хреста, щоби на ньому віддати життя і зцілити Адама і весь рід людський.
Апостол Павло у Посланні до Галатів свідчить: «Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: “Проклятий усякий, хто висить на дереві”)» (Гал 3:13). Чи може закон Божий проклясти Бога? Безперечно не може. То що ж підлягає прокляттю на древі, коли на ньому розпинається Спаситель?
Відповідь на це також знаходимо в словах апостола: «Ті, що Христові є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями i похотями» (Гал. 5:24). Пристрасті та похоті, всякий вияв і всяку дію гріха, які увійшли в людську природу через спокусу змія, Спаситель знищує на хресті. На них падає прокляття закону, тому вони умертвляються, втрачають силу і дієвість.
І як сила гріха, вчиненого прабатьками, поширилася на все людство і навіть торкнулася всього творіння, так сила хресної жертви, сила смирення, сила послуху перед волею Божою звільняє людство від смерті, допомагає здолати отруту гріховну.
Тут багато хто може поставити справедливе питання: коли все сказане є правдою і Спаситель на Хресті переміг гріх та смерть, чому люди й надалі грішать і вмирають? Адже ми бачимо це і в навколишньому світі, і в самих собі.
Відповіддю нам може послужити образ піднесеного Мойсеєм у пустелі змія. Сам він не рятував людей від укусів, але коли хто з укушених зміями дивився з вірою на мідного змія – завдяки Божій милості залишався неушкодженим. Гріх і смерть в людській природі є наслідком вибору прабатьків наших, змінити який неможливо. Гріхопадіння сталося і цього не відмінити. Хрест Христовий і перемога, досягнута через жертву, принесену на ньому, не скасовує минулого, але дає новий початок, відкриваючи можливість зцілення вже заподіяної людині шкоди.
Смерть справді переможена, але остаточно це виявиться лише в день загального воскресіння. Влада гріха також переможена, але чи долучається кожен особисто до цієї перемоги – залежить від людини. Адже гріх вчинив і вчиняє не Бог, а людина. Тому і відмовитися від гріха має сама людина, а Господь дає їй силу і здатність побороти дію зла.
Як побороти? Дивлячись на Христа розіп’ятого і беручи приклад з Нього. Він смирився перед волею Отця Небесного – і ми маємо смиряти свою гординю, схиляючись перед законом Господнім. Він прийняв розп’яття – і ми, за настановою апостола Павла, прибиваємо до хреста пристрасті й похоті, щоби вони не могли вже панувати над нами, рухати нами, але щоби прийняли стародавнє прокляття закону Божого і були остаточно знищені в нас.
Згадуючи сьогодні, в недільний день перед святом Воздвиження Чесного Хреста про змія мідного, піднесеного в пустелі Мойсеєм заради зцілення укушених зміями людей, ми оновлюємо в собі розуміння того, чим образ Хреста Господнього, чим священне Розп’яття є для нас – знаком, символом і знаменням зцілення та перемоги. Тож із вірою і надією піднесімо наші очі та наші серця до Христа, вознесеного на древо, яке через це стало знаряддям животворчим і спасительним. І навіть коли ще продовжують спокуси, як змії, кусати нас, вливаючи гріховну отруту – не будемо впадати у відчай, але знову і знову очі свої повертаймо до Христа Розіп’ятого, і будемо від Нього через віру отримувати благодатне зцілення.
І нехай сила хресна, сила любові жертовної та смирення спасительного, завжди буде з нами і допомагає нам перемагати усіх ворогів – видимих і невидимих. Амінь.
