У храмі в Анталії, 17 вересня відбулась інтронізація Високопреосвященнішого єрарха Вселенського патріархату Іова (Гечі) на митрополита Пісідійського.
Духовний Фронт України публікує переклад слова митрополита Іова на церемонії інтронізації.
«Ваше Високопреосвященство, Високопреосвященніший митрополит Мирлікійський кир Хризостом, представник Всесвятійшого Вселенського Патріарха Варфоломія, Ваші Високопреосвященства, Преосвященства, Всечесні отці, Возлюблені у Христі брати і сестри.
Славослов’я, поклоніння і подяка Триєдиному Богові, який зглянувся на смирення свого негідного раба і сподобився звести мене на кафедру священної Пісідійської митрополії, що не тільки має багату історію, а й користується заслуженим авторитетом.
Висловлюю глибоку вдячність Його Всесвятості Вселенському Патріархові Варфоломію за отцівську любов і довіру, які він виявляв до мене з юності, і за той образ доброго пастиря й невтомного трудівника у Винограднику Господньому, який він викладає всім нам. Я також дякую членам Святого і Священного Синоду за їхнє чесне голосування і за їхні почуті Богом молитви.
Возлюблені брати і сестри Богоспасаємої Пісідійської митрополії! Ви вітаєте мене сьогодні як вашого нового пастиря і духовного отця, направленого до вас з волі Матері-Церкви. Ви мені частково вже знайомі, бо з волі Божої і Його благого промислу я вже відвідував вас на запрошення і з дозволу мого попередника, який нині упокоївся зі святими, приснопам’ятного митрополита Сотирія. З радістю знову перебуваю у вас цього дня, бачачи багато знайомих облич і з нетерпінням чекаючи ближчого знайомства з тими, кого бачу вперше. Довіряю себе вашим молитвам у надії, що пастирське служіння, яке щойно ввірила мені Свята і Велика Церква Христова, буде корисним для спасіння ваших душ і на славу милосердного і людинолюбного Бога.
Священна Пісідійська митрополія є апостольською митрополією. Як відомо, під час своєї першої місіонерської подорожі святий апостол Павло в супроводі святого Варнави вирушив до Антіохії Пісідійської (Дії 13:14). Саме там святі апостоли, бачачи, що юдеї відкидають Слово Боже, яке вони сповіщали, вирішили звернутися до язичників (Дії 13:46), за велінням Господа: “Я поставив тебе світло язичникам, щоб ти був на спасіння аж до краю землі” (Дії 13:47). Саме тому наша Свята Церква вшановує святого Павла як “апостола язичників”, бо він першим серед апостолів став проповідувати і всезагальність спасіння, принесеного Господом і Спасителем нашим Ісусом Христом, і вселенський характер Церкви.
Церква Христова не належить якомусь одному народові, але об’єднує всі народи землі за заповіддю Господа, Який хоче, щоб “усі люди спаслися і досягли пізнання істини” (1 Тим. 2:4). Саме цьому служінню присвятила себе Свята і Велика Церква Христова, наш Вселенський Патріархат, який ніколи не був обмежений якимось національним характером, але який, навпаки, перебуває в служінні всім православним християнам, незалежно від їхньої раси, етнічного походження або мови. Так влаштована і наша священна митрополія, яка об’єднала вірян найрізноманітнішого походження.
Наша митрополія також є історичною. Від апостольської ери й до кінця XVIII століття хмара свідків просяяла в Пісідії, а також навколо міст Сіде та Анталії. Тисячі мучеників, єпископів і ченців, відомих і невідомих, подвизалися на нашій землі добрим подвигом і свідчили благу звістку про загальність спасіння в Ісусі Христі.
У VI столітті Пресвята Богородиця, як Мати всіх християн, явила і там своє заступництво і благовоління через чудотворну ікону Пісідійську, особливо шановану в місті Созополі, яка рясно виділяла миро. Саме про цю чудотворну ікону говорив за часів іконоборчих суперечок святий патріарх Константинопольський Герман, згадуючи про багато чудес і зцілень, які здійснюються благодаттю Божою через святі ікони. Зокрема, він писав єпископу Фомі Клавдіопольському: “Найочевидніше з усіх [свідоцтв], яке жодним чином не може бути заперечене або піддане сумніву, є ікона Пречистої Богородиці, яка від найдавніших часів перебувала в Созополі Пісідійському, і мироточить зі Своєї написаної долоні. Багато хто є свідками цього дива” (PG 98,185AB). Нехай вона й надалі захищає нас і допомагає всім нам!
Слідом за цією хмарою свідків відзначилися чудові і прославлені єрархи на чолі нашої священної митрополії. Серед них слід назвати митрополита Євгена (1814-1821), який згодом став Вселенським Патріархом, що змінив священномученика Григорія V; і митрополита Герасима III (1893-1906, 1912-1923), що гаряче підтримав розвиток шкільної освіти і науки в Спарті Пісідійській, яка була тоді резиденцією нашої митрополії; або, зовсім недавно, митрополита Єзекіїля (1974-1979), який раніше очолював Богословську школу Святого Хреста в Бостоні (США), а згодом став першим архієпископом Австралії. Хай буде їм вічна пам’ять!
Нарешті, наша митрополія місіонерська митрополія. Про це невпинно нагадував мій безпосередній попередник, пріснопам’ятний митрополит Сотирій. Він був великими трудівником на духовній ниві і невтомним місіонером Святої і Великої Церкви Христової. Після служіння першим митрополитом Корейським (1995-2008) він відродив церковне життя в нашій священній митрополії після кількох десятиліть запустіння, які послідували за Великою катастрофою. Він відновив богослужіння і відродив віру через катехизацію, проповідь і воцерковлення, підготувавши освячення чотирьох церков, що нині діють у містах Анталії, Аланії та Сіде. Вірю, що ми отримаємо його заступництво і продовжимо його чудову справу в дусі смирення і молитви.
Бо справа Церкви насамперед місіонерська, це необхідність, що випливає з останньої заповіді Її Глави, Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, Котрий наказав Своїм учням Своїм: “Ідіть, навчіть усі народи, хрестячи в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і навчаючи їх дотримуватися всього, що Я наказав вам” (Мф. 28:19-20). Саме на цю необхідність посилається і святий апостол Павло, засновник Пісідійської Церкви, коли стверджує: “Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую!” (1 Кор. 9:16).
Церква продовжує справу Христа, Доброго Пастиря, що прийшов “шукати і спасти те, що загинуло” (Лк. 19:10). З цієї причини наша священна митрополія служить усім, хто прагне нового життя у Христі через святі таїнства і бажає пізнати євангельську істину, незалежно від їхнього походження і становища. Виконуючи цю важливу справу, наша митрополія від щирого серця дякує своїм численним друзям у Греції, які підтримують її як молитовно, так і фінансово. Я також дякую всім православним християнам, які зібралися в нашому храмі, як місцевим жителям, так і тим, хто приїхав здалеку, – за підтримку й увагу до цього служіння. Ми розраховуємо на вашу постійну допомогу в продовженні цієї благословенної справи Божої!
Ваші високопреосвященства, преосвященства, отці, брати і сестри у Христі!
Спаситель говорить нам у Євангелії прості й важливі слова: “жнив багато, а трудівників мало” (Мф. 9:37). Дякую Богові, що знайшов тут, у цій священній митрополії, чудових трудівників, які будуть моїми співробітниками: Преосвященнішого єпископа Євдокіадського Амвросія, дуже достойного архієрея; відданих Христу молодих священиків та дияконів, а також багатьох діяльних парафіян зі щирою жагою до пізнання Бога. Вірю, що в нашому церковному житті неодмінно відіб’ється таємниця П’ятидесятниці, коли, розділяючи вогняні язики, Всевишній закликав усіх людей до єдності. Для цього випросимо у нього благодаті Пресвятого Духа для звершення нашої місії, “єдиного на потребу”, заступництвом Владичиці нашої Богородиці через її чудотворний Пісідійський образ і всіх святих, що просіяли в нашій Богохранимій єпархії.
Богу нашому слава на віки віків! Амінь».
