Восьмого вересня росіяни втратили контроль над містом Балаклія. Саме в цей день ще три століття тому великий Князь Острозький і Київський Костянтин здобув блискучу перемогу над московитами під Оршею. А інший Костянтин – Великий римський імператор – у 312 році виграв іншу битву. І все це – під тим самим сакральним символом, з яким пішли в контрнаступ Збройні Сили України.
Символом контрнаступу ЗСУ – звільнення українських територій на Харківщині та Півдні – став білий хрест. Його малюють на своїй техніці наші військові, повідомляють “Подробиці”.
Ярослав Тинченко, заступник директора Національного військово-історичного музею України: “Передусім ми маємо розуміти, що ведемо війну з армією, яка носить на своїх шапках та іншій символіці знак сатани”.
Перевернута пентаграма – п’ятикутна зірка – у всьому світі до 1917 року уособлювала дух диявола. Нещодавно схоже значення увібрали ще й дві латинські літери – Z і V. Під якими рашисти вдерлися на наші землі. Тепер ці позначки асоціюються із вбивстовм, гвалтом, мародерством і є символом фашистської ідеології.
Цілком закономірно, що проти диявольських військ має бути протиставлена армія християнська. Головним символом якої є рівнокінцевий хрест. Який ще називають катакомбний. А поява його у військовій історії – древня й унікальна. Й бере свій початок – понад півтора тисячоліття тому…
Юрій Савчук – історик, гендиректор Національного музею історії України у Другій світовій війні: “Це сталося у 312-му році 28 жовтня під час битви імператора Костянтина з його супротивником за владу імператором Максентієм”.
Правителем Італії. За легендою, напередодні великого протистояння, тоді ще язичнику Костянтину з’явилось видіння: у сонячному промінні хрест і напис. По латині це звучить так “In hoc signo vinces”, тобто цим переможеш, або цим перемагаєш.
Тоді Костянтин звелів своєму війську нанести зображення хреста на щити – і переміг. Символ стали називати “знаменням перемоги”. Відтоді дослідниками прийнято вести відлік християнської історії, а символ хреста стали масово використовувати на військових знаменах, як і напис латиною – “із цим знаком переможеш”.
Олександр Алфьоров, історик: “І особливо в 1096-у році, коли папа Урбан 2-й починає проповідувати, що необхідно Європейському рицарству звільнити храм гробу Христа в Єрусалимі. І якраз ті люди, які в Клермоні, тоді де проповідував Папа Римський, дали обітницю вийти на бій з невірними, ці рицарі почали нашивати на свій одяг червоний хрест з двох шматочків червоної матерії – і таким чином утворилась назва хрестоносці”.
Перші зображення його на знаменах сягають часів Київської Русі – хрест був оберегом ще давніх дружинників. Та пік використання цього знаку в геральдиці та прапорництві (поруч з небесними світилами) – припадає на козацьку добу. Ось власне і він – рівнокінцевий білий хрест – на стязі 1651 року у Стокгольмському музеї. А це – герб засновника Запорозької Січі Дмитра “Байди” Вишневецького – і провідний його елемент – також хрест. Схожий височіє й на прапорі Богдана Хмельницького, й інших хоругвах козацьких полків. Та сьогодні зображення сакрального символа на котрнаступальній техніці ЗСУ- чимало українців тлумачать саме як данину памʼяті Лицарів Зимових Походів Армії УНР.
Ярослав Тинченко, заступник директора Національного військово-історичного музею України: “Козацькі хрести були в основі всіх проетків нагород Української народної республіки. Але лише одна нагорода була викарбувана під час бойових дій, а саме залізний хрест, за зимовий похід і бої от така відзнака, яка була виготовлена 1930р. для учасників походу проти спочатку білогвардійців, потім червоних”.
Понад сто років тому відбулася одна з найуспішніших в історії наступальних операцій – армія Української народної республіки, яка була вигнана з власної землі більшовиками – взимку 1919-го-1920р. увійшла клином в Україну і почала героїчну офензиву – пройшла понад 2500 кілометрів тилами і провела понад півсотні боїв проти одразу двох російських армій. Під цим стягом, до речі.
У нас є реліквія армії УНР, оригінальний прапор третьої дивізії, виготовлений у 1920 році. Зворотня сторона, як бачимо, хрест, який використовується скрізь на техніці Збройних Сил України.
Не дивно, що саме хрест є головним мілітарним кодом Збройних Сил України разом зі знаком княжої держави Володимира Великого. Як маркер ідентичності воїнів світла, європейського розуму та християнської етики.
Отець Георгій Коваленко, священник ПЦУ: “Однозначно для нас це хрест – це символ перемоги, життя над смертю, це символ жертовної допомоги і саме жертовно боряться наші військові. Це дуже важливий і дуже потужний символ, який якраз поєднує небесне і земне і поєднує століття нашої історії – історії християнства і історії України”.
