11 вересня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл (Аніщенко) звершив Божественну Літургію у співслужінні протоієрея Віктора Мартиненка, диякона Івана Петрущака.
Про це повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
Єпископ розповів, що таке справжня любов. Це не виконання примх, а бажання блага та надання свободи іншій людині. Нажаль, буває і таке, що і в Церкві духовники бажають набути собі людей, які будуть виконувати всі їх накази. Це не християнська любов, а пародія – підкреслив єпископ Команський.
Господь полюбив кожного з нас, ще до нашого навіть народження і Він ніколи не хотів володіти людьми, сказав архієрей. Бог дав кожному свободу обрати – слідувати за Ним чи відкинути Його слово.
Повний текст проповіді єпископа Михаїла нижче
«В ім’я Отця і Сина і Св. Духа. Амінь. Дорогі друзі, сьогодні ми з вами чули у посланні апостольському прекрасний заклик апостола Павла до Коринфян, але він зрозуміло, що звернений до всіх нас. Апостол Павло каже: “Все у вас нехай буде з любов’ю”.
Які прості слова, але разом з тим, які багатогранні і як по різному люди їх розуміють. Адже, для того, щоб почати виконувати цей заклик, для початку необхідно визначитись, а що таке є любов. І повертаючись до Святого Писання ми згадуємо ті слова, що Господь каже: “Так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб всякий, хто вірує в Нього не загинув, але мав життя вічне”.
Отже, ми бачимо, що сам Господь полюбив кожного з нас, ще до нашого навіть народження, знаючи про нас вже все. І віддав Сина Свого, щоб викупити все людство від гріхів, але ми бачимо втілення тієї любові не в тому, як розуміємо часто ми цю любов. Мовляв, любов це виконання усіх примх, які тільки бувають. Ні – любов це бажання блага, для кожної людини. І Господь дає всім нам, по нашій силі, згідно з нашими талантами, всім нам дає можливості, для того, щоб ми зрозуміли Його любов до нас, до всього світу і у відповідь проявляли свою.
І прикладом саме бажання такого блага є Сам Господь Ісусу Христос і праведний Іоан Предтеча, пам’ять якого ми сьогодні відзначаємо.
Дуже часто, одним з видів справжньої любові, як люди іноді помилково розуміють це – є виконання усіх примх. Тоді об’єкт любові стає вередливим, зманіженим, та жадає все більше та більше, такі взаємовідносини стають токсичним тягарем, що не тільки не сприяє духовному зросту, але й породжує роздратування, образи і ворожнечу.
Отже любов Христа до людини була інша. Вона була любов’ю цілковитої свободи.
Пригадаймо, що після проповіді, за Спасителем ходили різні люди. Ті, які слухали Його. Ті, які не слухали Його і шукали тільки, щоб Йому нашкодити, але вони ходили за Ним і Він любив всіх. І фарисеїв і садукеїв і тих, хто слідував за Ним за покликом серця. Але Христос ніколи не бажав ними володіти. Ніколи.
Коли люди не слухали Його проповіді, Він не бігав за ними з криками: “Зараз я вам помщуся. Ви такі недобрі, бо не слухаєтесь”. Ні. Він пропонував людям шлях, пропонував вчення, пропонував спасіння у Бозі, але давав людині абсолютну і повну свободу обрати – слідувати за Ним чи відкинути Його слово.
Отже, ми бачимо, що один із проявів щирої любові до людини є не тільки бажання блага, але і надання людині повної свободи вибору. Без обмежень, без силувань. Без примусу до тих чи інших дій у відповідь. Це стосується, як повсякденного життя, так і духовного життя, адже, нажаль, буває і таке, що і в Церкві люди, прикриваючись словами про любов, прикриваючись піклуванням про духовне збагачення і про духовні блага своїх чад, іноді духовенство в тому числі, яке називає себе духовниками, але по суті, лише бажає набути собі людей, які беззаперечно виконують кожне їхнє слово. І треба зауважити, що багато людей шукають такого добровільного рабства і добровільно себе віддають у таке рабство, але це не справжня християнська любов, це пародія. Це втеча від реальності та намагання перекласти відповідальність за свої вчинки та рішення з себе на когось іншого. Адже Господь створив кожну людину вільною, кожна людина отримує від Бога повноту благ і в тому числі отримує приклад, як ставитись до інших людей. Кожна людина отримує цілковиту свободу, але і цілковиту відповідальність.
І ось цей заклик сьогодні, який ми сьогодні читали, саме і закликає до такого вільного прояву любові до оточуючих. В чому це може проявлятись? Елементарно комусь сказати добре слово, щиро – це вже любов. Допомогти комусь, щиро, не тільки, щоб про це написали в газетах, які ми хороші, а щиро, за покликом серця – це любов. Вислухати людину, яка прийшла, занепала душею, щиро поспівчувати – це також любов. Щиро виконувати свої професійні обов’язки для служіння іншим людям – це також любов.
Отже, ми бачимо, що поле, для прояву нашої з вами християнської любові є дуже широким і воно потребує праці над собою. Адже проявляючи любов ми не повинні чекати нічого у відповідь, що люди будуть постійно нам дякувати, що люди будуть постійно будуть відчувати себе зобов’язаними нам, що ми можемо вимагати у відповідь те, що нам заманеться. Ні. Основні принципи, які ми з вами читаємо, на усіх сторінок Євангелія, усіх апостольських послань – це є цілковита і беззаперечна свобода.
Оці два поєднання: бажання блага і надання цілковитої свободи вибору напевно і є тим серединним шляхом, який відкриває людині шлях до Бога і дає можливість розкрити весь свій потенціал, який заложений Богом. Це не означає, що ми можемо робити все, що нам заманеться, звісно ні. Ми повинні самі для себе ставити пені обмеження, певні рамки, коли ми бачимо, що слідуючи за покликом свого серця, ми ухиляємось від того шляху, який відкрив нам Господь Ісус Христос.
Отже, дорогі друзі, читаймо уважніше слова Святого Писання, вникаймо в них, думаймо, прикладаймо завжди до себе і розмірковуймо над ними, адже воно дано нам не тільки для того, щоб похвалитись, мовляв, я прочитав Євангеліє чи навіть цілу Біблію кілька разів. Це практична книга. Вона дієва для всіх народів, на всі часи, для всіх мов. Люди однакові з невеличкими варіаціями відповідно до культурних традицій, але істини Євангельські незмінні, вони відкриті Богом для всіх і Господь для всіх проявляє Свою любов, слідувати за якою закликає і нас з вами.
Попросімо ж у Господа сил, попросімо у Господа мудрості бути дійсно християнами і слідувати ось цим шляхом християнської любові до Бога, до ближнього і разом з тим розуміючи, що ми не повинні обмежувати оцю Богодаруванну, цілковиту і абсолютну свободу ближнього в угоду собі. Амінь”.
