4 вересня у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл звершив Божественну Літургію у співслужінні єрея Георгія Чічака та диякона Івана Петрущака.
Про це повідомляє Місія «Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні».
У своїй проповіді архієрей зазначив, що багатство дане Богом і не є саме по собі чимось поганим, але має слугувати допомогою для наших ближніх, а не тільки для нашого комфорту. Ми приходимо в цей світ без нічого і так само йдемо з нього.
Слова Христа не означають, що ми повинні одразу все роздати і піти в ліс, бо із цього не буде користі. Але продуктивно використовувати те багатство, що Господь дав, по силі допомагати ближньому нашому, для цього не треба занадто багато сил, зауважив єпископ Команський Михаїл.
Повний текст проповіді єпископа Команського Михаїла
Під час земного життя, не тільки Господь Ісус Христос ходив з проповіддю до людей, але за Спасителем ходили і самі люди. Юрби людей. Для того, щоб почути Його слово, для того, щоб дізнатися в Нього і відповіді запитання. І сьогодні одне з таких запитань молодого юнака ми з вами читаємо на сторінках Святого Євангелія. “Учителю Благий, що мені робити, щоб наслідувати життя вічне?”. Яке правильне і фундаментальне запитання. Наскільки правильне і своєчасне.
Згадаймо, що за Спасителем ходили не тільки люди, які бажали Його послухати, а і люди, які бажали уловити Його в слові – це фарисеї. І хто пам’ятає, які питання ставили Йому фарисеї? Згадаймо на хвильку, фарисеї – це ті, які достеменно знали всі приписи Закону Мойсеєвого, достеменно намагались їх виконувати і вони все одно приходили до Спасителя. Хто пам’ятає, що вони запитували?
Вони питали, “чи можна давати податок Кесарю?”, “чому Ти зцілюєш в суботу, адже суботу не можна працювати?”. І тому подібне. Вони запитували те, що вони вже і так чудово знали. Але Спаситель дає їм глибинні відповіді, розкриває їм змісти. Саме заповідей.
Для чого були дані ці заповіді? Чи Богу не все одно коли ми працюємо? Звісно, що все одно. Чи в суботу, чи не в суботу. Богові не все одно, що ми їмо? Ясно, що байдуже, це для нас встановлені заповіді, щоб ми самі себе навчились обмежувати. Але заповіді самі по собі, мається на увазі, заповіді, як певні приписи в релігійному житті – вони не є самоціль, вони тільки знаряддя, для того, щоб дати нам орієнтир, допомогти нам зосередити свою увагу на головному, на наших стосунках із Богом, на нашому житті, на наших стосунках один з одним. Вони дані для того, щоб допомогти нам зростати духовно і морально.
Не дарма оцей декалог, десять заповідей закону Мойсеєвого, поділяються умовно на дві частини: заповіді стосунків Бога із людиною і заповіді стосунків між людьми. І ось юнак приходячи до Спасителя, він не питає: “Господи, як мені поститись? Чи можна працювати в суботу, чи не можна малювати, тощо… Він задає глибинне і фундаментальне питання: “Що ж мені робити, щоб наслідувати життя вічне?”.
Фарисеї запитували про речі побутові, буденні, для того, щоб уловити Слово, а тут прийшов юнак, який замислився над тим, для чого він живе, які в нього стосунки з Богом і він щиро запитує і чує дивну відповідь. Спаситель просто повторює йому десять заповідей, які дав Господь, через Мойсея.
Але юнак не заспокоюється і наполягає:”А я ж це все виконав, від юності моєї, чого ж мені ще бракує?”. Тоді Господь каже: “Піди роздай все твоє майно біднякам і приходь і слідуй за мною”. І ось тут юнак засмутився. Засмутився, бо був дуже багатий.
Знову ж таки, це повертає нас до іншого питання. Чи погане багатство взагалі, як явище. Взагалі, що таке багатство, хто визначає наскільки людина багата. Для когось багатство – це шматочок хліба щодня. Для когось багатство — мільярд.
Тобто багатство залежить від кожної людини, як вона до нього ставиться, як вона використовує все те, що Господь їй дає. Отже, кожного з нас в певному розумінні, може назвати багатим. Кожному з нас, Господь дав якийсь талант. Ми з тим талантом набули і життєвих благ в цьому житті, але ця відповідь Спасителя була не про те, що самі по собі якісь маєтки – це погано. Це відповідь була на його фундаментальне питання. Що зробити, щоб наслідувати Життя Вічне?
Якщо все в нашому житті дароване нам Богом, то ми не повинні це розцінювати як “своє”, “моє”, яке “нікому не віддам”. І прив’язуватись до цього так, ніби ми будемо його мати і після смерті.
Ми з вами пам’ятаємо, що приходимо в цей світ без нічого, так само йдемо з нього. Не беремо із собою нічого. І ось цією відповіддю Спаситель хотів зосередити увагу цього юнака, що мало виконувати заповіді, треба пам’ятати, що все що в нас є, дане Богом не тільки для нашого комфорту, не тільки для нашої насолоди, але і для того, щоб ми певним чином намагались прислужитись своєму ближньому.
І от повертаючись, до того, про що ми з вами говорили, що кожна людина по різному є багата, але від того багатства, яке Господь дарував, вона може часточку вділяти для тої людини, яку вона бачить, що потребує її допомоги.
Це не означає, що ми повинні одразу все роздати, покинути і піти в ліс. Не буде користі з того. Але продуктивно використовувати те багатство, що Господь дав, по силі допомагати ближньому нашому, для цього не треба занадто багато сил. Чому Господь і каже, що “заповіді Мої легкі і тягар мій не важкий”. Господь не вимагає від нас понад силу, але те, що маємо, хай служить не тільки нам особисто, але і нашому ближньому, нашим співбратам, адже всі ми брати і сестри, в потребах інших людей.
Інше, це чого нас сьогодні навчає Євангеліє, щоб ми ставили, ось такі правильні запитання, найперше собі. Щоб ми не соромились шукати відповіді у Бога. І щоб ми були обережні у своїх бажаннях. Адже іноді Господь дає нам відповіді, які нам не подобаються, як отому юнакові. Іноді щось просимо в Бога, воно справджується, а ми потім жалкуємо і кажемо, щоб краще цього не було.
Так от, хай Господь дасть нам мудрість ставити собі правильні запитання, звертатись до Бога з правильними бажаннями, чути відповідь Божу, через обставини життя, через Святе Письмо, через інші способи Одкровення, які можливо кому Господь посилає, сприймати це і пам’ятати, що ми в цьому світі лише гості, але від нас залежить, як ми проживемо наше життя, чи ми слідуватимо за Господом і слухатимемо, Його відповіді.
Дай Боже всім нам мудрості, розсудливості і сил для спасіння.
