Отець Володимир евакуювався з Маріуполя до Дніпра у березні. Він був настоятелем Храму «Пантелеймона Цілителя» Православної Церкви України. Його храм розбомбили війська РФ, слід за цим через росіян він втратив матір.
Що означить незалежність для священнослужителя? Про це Відкритий поговорив з кліриком Дніпропетровської єпархії ПЦУ, переселенцем з Маріуполя протоєреєм Володимиром Коскіним.
З березня отець Володимир з Маріуполя розповідав журналістам у Дніпрі свою історію десятки разів. З початку повномасштабного вторгнення окупантів в Україну його храм певний час війна оминала стороною, та потім окупанти на нього скинули бомбу. У квітні богослов втратив матір, її вбили солдати рф. Все пережите священик згадує з болем, але й з вірою у майбутнє України.
«Почну з прапору: це не просто стяг. Для мене прапор – це два кольори, які викарбувані в серці та кожному з нас з молоком матері передаються. Незалежність – це відповідальність, перш за все. Без пафосу та голосних слів. Ми одягаємо вишиванку, але при перших пострілах ми втікаємо. Ми будуємо незалежність на буденних речах: коли мені виповнилося 18 років, мама сказала, що я вже незалежний. І я відповідав за себе, рідних, майбутнє поколінь. Ми всі хочемо месію, але він прийде з нашого народу та його врятує. Яким буде майбутній лідер наступних поколінь – залежить від нас», – вважає отець Володимир.
