Громада, що виросла в десяток разів за три місяці! У храмі Святого Миколая, що на території ліцею Богуна на Київщині, днями відбулося перше богослужіння після закінчення ремонту. Аж до повномасштабного вторгнення Росії тут служили російською та поминали московського пособника Путіна – Кіріла. Але у квітні в навчальному закладі вирішили змінити церковну юрисдикцію, передає ТСН.
Маковія, церковна служба. Прихожани причепурилися – більшість у вишиванках. Але три місяці тому тут було геть не так. “Питання – не в майні. Питання в тому, щоб звідси “русскій мір” вийшов і більше не вертався”, казали тоді прихожани.
Колишній священник цього храму з помічниками забрали своє майно після того як їм не подовжили договір оренди. Отцю неодноразово пропонували перейти до ПЦУ але він Українську Церкву не прийняв. “Офіцери мої, які приїжджають звідти, вони хоч бачили там один кашкет з червоною зіркою? Підрозділів регулярних військ російської армії на Донбасі немає”, – казав раніше настоятель храму.
“Я тут як старший військовий начальник не можу дозволити, щоб московські посіпаки знаходились на території військового об’єкту”, – заявляв Ігор Гордійчук, начальник Київського військового ліцею імені Івана Богуна.
Тож у квітні священнику вказали на двері. З храму він забрав все. І не тільки ікони. Престол у вівтарі зрізав, квіти з газону викопав.
Олег, батько дворічного Володі тут нині староста. Каже, на перших службах тут було три-чотири людини. Тепер в чергу на причастя вишиковуються за два десятки. Серед них – Катерина та Олег. Кажуть, в останні роки зовсім не ходили до церкви. Тепер бувають регулярно. “Нарешті ми в Православній Церкві України. Чекали, коли вона стане такою і прийшли”, – каже Катерина.
Оксана, Ніна і Ольга працюють у ліцеї Богуна вже три десятки років. Кажуть, пам’ятають як закладався фундамент цього храму. Жінки кажуть: частина старої громади спочатку пішла слідом за московським батюшкою. Але нині майже всі повернулися.
“Тут нова, така українська реформована церква. Головне що в тебе на душі, що в тебе в серці, а зовнішній вигляд не має значення”, – говорить прихожанка Оксана.
Священник отець Кіпріан проводить екскурсію вже спорожнілим храмом. “Ці фонарі я всі познімав, сам їх перефарбовував, сам їх закручував і встановлював”, – розповідає отець Кіпріан. Розповідає: стіни довелося фарбувати чотири рази, аби крізь фарбу перестала просвічуватися давня кіптява.
“Просто роздягався, футболку одягав, штани одягав і также само фарбував”, – каже священник. Але головна причина успіху цієї парафії – не в стінах.
“Спілкуємось, піднімаємо настрій, радість. Щоб людина відчувала, що те життя є єдине і радісне. Людина повинна прожити щасливим, радісним, прекрасним життям”, – наголошує отець Кіпріан.
