Сайт Волинсько\ єпархії ПЦУ опублікував інтерв’ю протоієрея Віктора Михалевича, настоятеля луцької церкви Введення у храм Пресвятої Богородиці.
Душпастир у телепередачі «Духовна абетка» на «12 каналі» дає поради щодо збереження та зміцнення родинних взаємин у критичних ситуаціях.
«Війна – це екзаменатор. Це час, коли добре видно, хто є хто. Тоді й знімаються маски, особливо у відносинах. Є випадки, коли люди думали, що кохають одне одного, а виявляється, що це не так. А буває й навпаки: люди усвідомили цінність сім’ї, наскільки цінно було бути разом. Війна – суворий безкомпромісний вчитель», – зазначає панотець.
«Є принципи щасливої сім’ї, коли немає „я“, „моє“, а є „ми“. Важливо, коли в сім’ї взаємні бесіди, обійми, стосунки. Сьогодні, коли доводиться комусь виїжджати на війну, комусь – за кордон, час перевіряє нас на правдивість. Ми бачимо: коли вірна дружина, вона вірить і молиться за чоловіка (це дуже сильна молитва). Коли вірна дружина вірить у Бога, вона, молячись, робить так, що чоловік, потрапивши у вкрай важкі обставини, виживає. А чоловік, коли знає, що його чекають вдома, має сильний мотив: йому є для кого виживати, жити, є кого обороняти. І коли приходить „день злий“, то є те, що буде знищене, а є те, що встоїть. Коли прийде буря, виживуть ті стосунки, що мають міцний фундамент, міцне коріння. Зараз все це виявляється, зараз час суду, перевіряється, хто і що є насправді».
«Зрілі стосунки – це коли люди співживуть, співтворять, коли дві сформовані особистості разом творять своє сімейне життя. А коли людина в стосунках залежна, то вона стає нетерпляча. Чоловік може перебувати у важких обставинах, йому може бути не час до ласкавих слів чи повідомлень. А жінка через це нервується. І навпаки. Це ознака незрілих відносин, там є очікування, яке зараз не на часі».
«Ревнощі – це хвора любов. Це інший бік незрілих стосунків. Звідки вони беруться? Коли чоловік залицяється до жінки, вони довго зустрічаються, люди зберігають чистоту у відносинах, тоді чоловік розуміє, що вірність цієї жінки важко заслужити. А коли на першій зустрічі відбуваються сексуальні відносини, він розуміє, що жінка легкодоступна для нього, а зараз його немає. Це говорить, що стосунки будуються на низьких, тваринних бажаннях. А коли на відстані ще й чоловік невірний, він думає, що і дружина так само. Це відбувається, коли відносини будуються на тілесних стосунках. Але стосунки будуються з цеглинок. Так, при зустрічі чоловік захоплюється жіночим тілом, дівчина – чоловічим розумом. Потім, коли вони починають одразу жити, раптом їх життя розводить. Там і є ця проблема. Добре, коли люди тривалий час вивчають один одного на рівні емоцій, коли всі інші відходять на задній план, коли ти цікавишся, що робить щасливою іншу людину, – тоді такого не буде. Будинок буде міцний, коли міцний фундамент, а якщо у стосунках не буде міцного фундаменту, то відносини хворіють».
«Найперша місія – знайти достойне оточення. Наприклад, знайти себе в храмі, якщо ні – є багато волонтерських організацій. Бо коли ти заїжджаєш до людей, які працюють (плетуть сітки, печуть печиво, готують консерви), – там інша атмосфера, вони як бджілки-трудівниці. І дружина зайнята служінням, певною місією, благородною справою, вона відчуває благосний стан. А є інший стан: коли вона постійно читає новини, постійно чекає біду – і це чорне досягає її. Труднощі приходять не для того, щоб ми зламалися, а щоб ми змінилися, змужніли. Ми маємо народитися як особистість, як нація».
«Складні обставини життя і труднощі показали, хто є хто. І ті, хто не готовий бути з тобою в тяжку годину, пішли. Ти маєш відкрити запит серця – і друзі знайдуться. Зараз час суду, який пересіває все. У темні часи видно світлих людей. Коли приходить темрява, вона хоче, щоб ти почорнів, а завдання людини – залишитися промінчиком світла, вести молитовне життя і воно буде спасати», – переконаний о. Віктор.
