Євангельська розповідь спонукає нас шукати Христа навіть тоді, коли здається, що Він відійшов від нас, віддалився – бо коли шукатимемо, то обов’язково знайдемо. Це є особливо важлива настанова для нашого часу, коли від горя і страждань багато є тих, які навертаються до Бога.
Про це йшлося у проповіді Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України Епіфанія у восьму неділю після П’ятидесятниці.
Сьогодні ми чуємо з Євангелія розповідь про чудесне насичення п’ятьма хлібами п’яти тисяч. В пам’ять про цю подію в Церкві встановлено богослужбовий звичай використовувати п’ять жертовних хлібів-просфор для приготування до звершення Божественної літургії. Також на вечірньому богослужінні у переддень свят, коли звершується літія, ми маємо звичай благословляти п’ять хлібів, а про чудесне насичення Господом Ісусом Христом п’ятьма хлібами згадується у самій літійній молитві.
Отже, серед багатьох звершених Спасителем чудес це є чудо повчальне. Бо має воно не лише пряме призначення допомогти голодним і потребуючим отримати їжу, але і наповнене внутрішнім духовним змістом. А щоби краще зрозуміти цей зміст, слід звернути увагу на контекст події, про яку ми зараз міркуємо.
Чудо насичення хлібами, як і всяке істинне чудо Боже, відбувається не раптом і не випадково. Господь не роздає чудесно примножений хліб випадковим перехожим чи просто одному з натовпів, які часто оточували Його під час подорожі юдейськими містами.
Коли ученики Іоана Хрестителя принесли сумну звістку про страту пророка, Спаситель, як свідчить Євангеліє, «відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки» (Мф. 14:13). Отже ті, хто пізніше отримає в руки для насичення чудесно примножений хліб – це люди, які свідомо шукали Господа Ісуса Христа, хто пішов за ним навіть у безлюдне місце, маючи прагнення бачити Його і чути Його науку.
Звернімо увагу на важливий момент: Ісус віддаляється від людей, пливучи на самоті човном у безлюдне місце, але ті, хто вірить, що Він справді є Христос, що Він є очікуваний ними Месія, йдуть за Ним, шукають його. Чому цей момент важливий? Тому, що він дає пояснення, як нам належить діяти тоді, коли ми самі відчуваємо, ніби полишені Богом.
Хіба в нашому духовному житті не буває так, що нас ніби огортає відчуття полишеності? Коли ми молимося – але нема відповіді на нашу молитву. Коли ми просимо – але не отримуємо того, чого чекаємо. Коли в наше життя вривається горе через втрату рідних і близьких або через якісь інші подібні трагічні обставини. В такі моменти наша віра піддається випробуванню, бо зло світу цього постає перед нами ніби у повний зріст, а Христос ніби віддаляється від нас так, які Він відплив від людей на човні.
Відплив саме тоді, коли поширилася звістка про страту володарем Іродом знаного і шанованого народом пророка Божого Іоана Хрестителя. В цьому діянні зло знову постає ніби у повний зріст. Воно ніби промовляє до кожного: дивись на мою силу! Хто ти проти мене, якщо навіть пророк не отримав захисту? Бог не захистив святого Свого від беззаконної смерті за бажанням розпусної жінки – то хіба від такого Бога ти, грішник, можеш очікувати захисту? Не шукай від Нього захисту і допомоги, бо навіть пророку Своєму Він не допоміг.
Ось з якими спокусливими думками підступає зло в той час, коли Спаситель ніби віддаляється. І людина має вибір: кого слід послухати? Коли сила Божа є явною, видимою, наочною, тоді легко вірити в Господа. Але коли зло здається сильнішим, а Господь ніби відступає – то чи не похитнеться наша віра, чи не схилиться серце до удаваної сили?
Від цих міркувань перенісшись в інший, більш пізній час, ми можемо згадати, як Спаситель викриває народ, що йшов за Ним, у лукавстві: «істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились» (Ін. 6:26). У 6-ій главі Євангелія від Іоана ми читаємо, як Христос прояснює людям, що не чудесного насичення хлібом, над яким вони не працювали, треба шукати, а слід виконувати волю Божу, а саме – вірувати в Нього, як в Месію. «Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові – говорить Христос. – На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей. Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.» (Ін. 6:33-36).
Ось ці слова Євангелія дають нам краще і більш повне розуміння духовного значення чуда насичення п’ятьма хлібами п’яти тисяч. Коли Христос віддаляється – народ, який очевидно теж почув про вбивство пророка, не полишає Спасителя, але навпаки, шукає Його. Люди виявляють свою волю йти за Христом навіть у віддалене, незаселене місце, не маючи певності наперед щодо того, як все складеться далі.
Але ті, хто пішов за Спасителем, у відповідь на вияв ними діяльної віри отримують від Нього не лише настанову в істині, але й чудесне підкріплення тілесних сил. Отримують хліб ті, хто заради голоду і міркувань про потребу насититися не полишив Христа, щоби самому піти за їжею. Заради того, щоби чути слово Боже, вони пожертвували насиченням від їжі, але Господь все одно наситив їх, бо сказано: «Не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих» (Мф. 4:4).
Ці люди, які пішли за Христом і цілий день слухали Його, не сподівалися на чудесне насичення і не заради хліба пішли, але заради істини. Однак, як ми згадували, пізніше, коли розійшлася чутка про чудесне нагодування потребуючих, дехто став ходити за Христом не заради пізнання істини, а заради хліба, в надії, що і він зможе наїстися без праці. Тож першим, які виявили віру і пішли у пошуках істини без думки про якусь додаткову користь, Господь щедро подав все необхідне, а другим, які навіть знаючи про чудеса Божі, все ж вимагали якогось додаткового знамення і шукали не істини, а хліб задарма – Господь дорікає та викриває їхнє лукавство.
Почута сьогодні з Євангелія розповідь спонукає нас бути вірними Богові не лише у добрих обставинах, але і у випробуваннях. Не заради благословення матеріальним добробутом ми маємо йти за Христом, не заради хліба без праці, але йти за Ним тому, що Він сповіщає істину, яка дає життя вічне.
Євангельська розповідь спонукає нас шукати Христа навіть тоді, коли здається, що Він відійшов від нас, віддалився – бо коли шукатимемо, то обов’язково знайдемо. Це є особливо важлива настанова для нашого часу, коли від горя і страждань багато є тих, які навертаються до Бога. Але водночас є й ті, хто зневіряються, ламаються, нарікають, коли бачать силу зла, а Христос для них ніби «віддалився у безлюдне місце». Хто не зневіриться, не спокуситься – той стане сильнішим, і від Бога отримає не лише те, на що сподівається, але й ще більших і несподіваних благ отримає.
Тож бажаю всім нам, дорогі брати і сестри, щоби ми, незалежно від зовнішніх обставин, були вірними Христу не заради хліба насущного, який Він справді подає нам, але заради істини, яка дає нам життя вічне.
