27 липня стало відомо, що Кадирова нагороджено орденом Алєксандра Невського, який є святим в РПЦ. Як пояснив сам орденоносець, нагорода йому вручена «за великий внесок у соціально-економічний розвиток чеченської республіки РФ та ефективне вирішення завдань, що мають важливе державне значення».
Те, як він їх вирішує, дуже подобається і «російським воєнкорам», які пишуть, що в Україні слід навести порядок, як у Чечні.
Отож у боротьбі за «русский мир» в Україні головним медійним лицем є чеченець Кадиров. А головним постачальником гарматного м’яса — буддисти-буряти та мусульмани-дагестанці, інформує Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI.
Так, станом на 26 липня в самій Росії публічно поховали або офіційно визнали загиблими лише 5001 солдата.
Похорон офіційно зафіксовано в 2572 населених пунктах. Лідирують за кількістю офіційно визнаних трупів: Дагестан — 251, Бурятія — 215, Краснодарський край — 179, Башкортостан — 165, Волгоградська область — 155, Чечня — 131, Забайкалля — 126, Оренбурзька область — 128, Челябінська область — 117, Ростовська область — 110, Північна Осетія — 113, Саратовська область — 106, Алтайський край — 105, Пермський край — 105, Татарстан — 103, Свердловська область — 103… Москва — 15, Санкт-Петербург — 34, Севастополь — 50.
Вже 16 регіонів визнали понад 100 убитих у кожному. Але Москва, як і раніше, практично не воює.
«Вбивча статистика. У середньому москвичі гинуть на фронті рідше у 87,5 разів за дагестанців, у 275 разів — за бурятів і в 350 — за тувинців. Московський режим використовує війну не лише як інструмент масового знищення українців, а й як спосіб умисного етноциду, зокрема народів Росії», — констатує радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк.
Тож питання «чому нам варто підтримувати національні рухи в РФ?» вже на порядку денному. Адже свобода цих нещасних бурятів, дагестанців, тувинців, які гинуть за Москву, – порятунок не лише для них самих, а й гарантія безпеки України. «Єдина» Росія – наш спільний ворог.
