«Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я з тобою – говорить Господь, – щоб спасти тебе» (Єр 1:19). Ці слова з Книги пророка Єремії дають нам нагоду замислитись над тим, що є справжньою перемогою. Чому люди змагаються, сперечаються, воюють, виборюють перемогу? Наскільки такі, земні, перемоги є важливими і чи угодні вони Богу?
Про це йдеться в дописі митрополита Київського і всієї України Епіфанія.
Він зауважив, що Переможцем іменується Христос Спаситель як переможець гріха і смерті.
«Бог наш – непереможний. Господь Ісус Христос звершив на землі безліч перемог і чудесних зцілень. Як Боголюдина Він став переможцем диявола, Він поборов смерть, а через власну смерть і воскресіння Христос подолав причину смерті людей – рабське підкорення нашої природи гріху. Тому й називає Писання це найбільшою перемогою, бо не лише для когось одного чи навіть і багатьох на певний час відступила смерть, але для всього людства і назавжди вона подолана. Тому Господь для нас є Переможцем зла і нашим Спасителем», – пояснює предстоятель ПЦУ.
Бог усім, хто вірує в Нього, дає сили долати і перемагати зло. Саме тому віра в Господа у Писанні зветься перемогою: «Бо всякий, народжений вiд Бога, перемагає свiт; i ця перемога, що перемогла свiт, – вiра наша» (1 Ін. 5: 4). Тобто, віра через Божественну благодать здатна перемагати, зокрема, і в боротьбі зі спокусами світу цього.
«Ісус Христос є для нас прикладом духовного Переможця. Він доводить, що сила духу є дуже важливою у будь-якому протистоянні, що сильні духом воїни є незламними. І навпаки – навіть досконала сучасна зброя в руках слабкодухих ніколи не приведе до перемоги», – підкреслив архієрей.
«Переможцями є ті, хто наслідує Христа, ті, хто воює з гріхом і злом, хто захищає правду і справедливість, добро і мир. Чи є переможцями ті, хто провокує і розв’язує війни заради збагачення, уславлення чи обману? Звичайно, ні. Вони вже на початку такої війни є переможеними і рабами – тяжких гріхів, власних пристрастей, духовної немочі і зіпсованості, біснуватості. Переможцями є ті, хто протистоїть злу, хто захищає слабших, боронить батьківщину, хто звершує подвиг самопожертви заради інших, бо «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15: 13)», – зауважує владика.
За його словами справжність перемоги здебільшого визначає її мета – заради добра вона здобута чи заради зла, заради захисту одвічних божественних цінностей і вчення Господнього чи заради отримання земних тимчасових благ і вдоволення власних похотей чи бажань. Справжня перемога приносить добро і благо, противна Богові – руйнування, біль, страждання і обов’язково тягне за собою покарання.
«Протягом всієї історії після гріхопадіння людство супроводжують війни. Але в народній пам’яті живуть не ті тимчасові «перемоги» диктаторів, тиранів чи самодурів, а справжні вічні перемоги заради людяності і життя, які здобули ті, кого ми називаємо та шануємо як Героїв. Тож треба прагнути справжніх добрих перемог, роблячи все від себе залежне і покладаючи надію на Бога, вірячи в Його допомогу і благовоління. «Бо не від кількости війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила» (1 Мак. 3: 19)», – підсумував митрополит Епіфаній.
