Український письменник бурято-монгольського походження Дорж Бату розповів про своє ставлення до участі краян з Бурятії в бойових діях проти нашої країни.
Про це Бату сказав під час презентації своєї книжки «Коко 2.0», що відбулася в Київській центральній бібліотеці імені Шевченка, передає Укрінформ.
«Часто зверталися, аби я та Єхануров (український політик, уродженець Якутської АРСР РФ, навчався в Бурятській АРСР – ред.) записали звернення до своїх співвітчизників. Я, чесно кажучи, говорив із ним і сказав, що це нічого не дасть – ніхто не послухає. Я гадаю, що зараз найбільш ефективною буде підтримка ЗСУ», – розповів Бату.
Він зазначив, що не відчуває жалю за загиблими співвітчизниками, які воювали проти України, оскільки вважає їх продуктом політики русифікації, яка тривала від часів російської імперії та активно практикується нині рф.
«Мені їх не шкода, тому що я взагалі не вважаю, що вони належать до моєї нації. Вони росіяни – це зовсім інша штука. Тому що у монголів є свої цінності, своя релігія, свої принципи. Знайомі з бурятською культурою, з філософією, з історією зрозуміють, що «бойові буряти», які творять жахливі речі в Україні, не мають нічого спільного із Бурятією та бурятами – це росіяни», – пояснив автор книг.
Письменник зазначив, що попри українську самоідентифікацію та американське громадянство, йому часто пригадують злочини славнозвісних «бойових бурятів» через їхнє спільне етнічне походження.
«На мій великий жах, у війні в Україні – яка почалася в 2014 році, а не 24 лютого цього року, – брали участь мої співвітчизники. Мені це часто згадують. Я пройшов усі стадії – від гніву, заперечення до прийняття. У мене зараз є сформоване ставлення до тих співвітчизників, які беруть участь у бойових діях. Коли говорять, що я українець, я абсолютно із цим погоджуюсь, попри те, що в мене американське громадянство. Я вважаю, що належу до української політичної нації, а політична нація й етнічна приналежність – це абсолютно різні речі», – підкреслив він.
Водночас Бату наголосив, що «бойові буряти» не уособлюють собою весь етнос, бо «є окремі голоси і в Бурятії, і за кордоном, однак їх не достатньо багато, немає критичної маси для зміни», аби розігнути лещата культурної русифікації.
Бату переконаний, що Бурятія нині являє собою «окуповану територію, на якій століттями вкорінювалась політика русифікації». Тому сподівання на радикальні контрросійські течії є марними.
