Перехід до Православної церкви України для мешканців села Білопіль Локачинської селищної громади Володимир-Волинського району не минув без кількагодинних суперечок.
Деякі прихильники Московського патріархату дозволяли собі агресивні висловлювання в бік опонентів, ідеться в сюжеті ТРК «Аверс».
«Чому ваш патріарх Кирило благословив убити мене, мою онуку? Однією рукою він висвячує на життя, на добро, а другою благословляє на вбивство», – обурюється мешканець села Микола Курбай.
Збори в Білополі проходили на гучних тонах. Релігійна громада розділилася. Палкі прихильники Московського патріархату переконують, що вони парафіяни Української православної церкви, однак переходити у Православну церкву України не бажають.
«Немає Московського патріархату. Що ви таке говорите? Де така церква є? В нас у документах немає Московського патріархату. Ми маємо документи на церкву», – наголошує мешканка Білополя Валентина Дорощук.
Друга частина села прагне перейти в ПЦУ. Парафіяни розповідають, що їхні предки молилися українською, тому вони хочуть, аби богослужіння в їхньому храмі звершували рідною мовою.
«З діда-прадіда ми молилися українською мовою. Я питала свою бабусю, вона мені розказувала, що вони молилися українською. Поляки ходили в костел, а мої дідусь із бабусею йшли в українську церкву. Я хочу, щоб була українська церква. Зараз я ходжу в церкву в Кути, але хочу, щоб і в нашому селі була українська церква, щоб мої діти ходили в українську церкву», – зауважує Зоя Федула.
Петро Мельник родом із Білополя, але нині мешкає в Києві. Чоловік ходить до української церкви і хоче, аби в рідному селі теж молилися українською мовою.
«Сусіди, прихильники Московського патріархату, назвали мене «бандерівцем» і «нацистом». Сказали, що через таких як я триває війна, – ділиться Петро Мельник. – Я хочу, щоб був мир, щоб не було ворожої сторони, щоб ми мирно жили у своєму селі, у своїй державі та щоб було одна Православна церква України».
Слово на зборах надали усім охочим, аби вони представили своє бачення щодо релігійного питання.
«Я підтримую Українську православну церкву. Ми не керуємося Росією. І те, що, як кажуть, батюшка молиться за «рускій мір», – це неправда. Він молиться за українську церкву і за українську державу, – говорить парафіянка Тетяна Бойчук. – Я відстоюю ту віру, яка була споконвіку, – апостольську церкву».
Вірянка Євгенія Проць додає: «Кажуть, що ми за Росію. За яку Росію?.. Ми всі – за українську церкву. Що ви, люди, робите? Жменька села. Як так можна?»
На збори до Білополя приїхав представник Володимир-Волинської єпархії, протоієрей Ігор Дружинець. Однак йому не дали можливості навіть слова мовити.
Дискусії на зборах релігійної громади не вщухали протягом чотирьох годин. І коли напруга трішки спала, 118 мешканців проголосували за перехід до ПЦУ, а 47 – проти.
Після голосування виникло питання про передачу документів на храм релігійній громаді села, тобто більшості. Але представники Московського патріархату навідріз відмовилися їх віддавати, як і ключі від церкви.
На зборах також підняли питання щодо проживання священника Московського патріархату Віталія Сонюка. Він уже п’ять років проводить богослужіння в місцевому храмі. У священнослужителя є малолітні діти, тому його прихильники переживають, чи не опиниться родина на вулиці.
Отець Віталій Сонюк заявив, що переходити в ПЦУ не буде. Селяни вирішили дозволити родині священнослужителя мешкати в будинку, який зводили всією громадою, навіть попри його відмову перейти з ними до Православної церкви України.
