У четвер, 30 червня, депутати Львівської міської ради ухвалили рішення заборонити на території громади діяльність Української православної церкви Московського патріархату. Таких релігійних організацій в області зареєстровано більше 30. Суспільне дізнавалося, чи буде ефективним таке рішення.
Начальник обласного відділу релігії та національностей Василь Дорош каже, на сьогодні у Львівській області є 31 зареєстрована чинна церковна громада УПЦ МП. Ще 16 також мають реєстрацію, проте вже не функціонують.
“З цієї 31 релігійної організації шість вже заявили про вихід. Це було медійне повідомлення в ЗМІ або шляхом проведення загальних зборів парафії. Але вони не подавали документи ще для реєстрації статуту в новій редакції”, — каже Василь Дорош.
За його словами, упродовж 8 років з Московського патріархату до ПЦУ на Львівщині перейшли 18 громад. Щоб перейти до православної, але вже української церкви є певна процедура, пояснює отець Руслан Матвієнко:
“Має бути насамперед волевиявлення громадян, які вирішать змінити юрисдикцію і вже служити ПЦУ. Це однозначно. Люди повинні зібратися на збори. Має бути складений відповідний протокол, завірений головою зборів, секретарем та інші документи, які згодом подаються до єпархії і згодом до ЛОДА”.
В Україні церква та світська влада – розділені. Відтак, за словами релігієзнавця Михайла Кобрина, є складнощі у тому, як світська заборона на місцях може впливати на релігійні установи.
“Є проблема з визначенням Московського патріархату, бо якщо ми візьмемо Українську православну церкву, то згідно з реєстраційними документами, які є в Мін’юсту, то вони не мають приставки “Московський патріархат”. І про шо говорять їхні спікери, їхні владики – що “ми не маємо зв’язку з Московським патріархатом”. Тим більше, після останнього їхнього Собору, який вони провели в Феофанії – вони позабирали згадки зі свого статуту про Московський патріархат”, – каже Михайло Кобрин.
Тож, аби заборонити УПЦ МП, потрібно ухвалювати рішення не на рівні окремих громад, пояснює релігієзнавець.
“Питання заборони має розглядатися і є певні законопроєкти, які обговорюють у Верховній Раді України. Або це мають бути рішення на рівні Ради національної безпеки і оборони”, – додає Михайло Кобрин.
Прогнозувати, коли на рівні держави такі рішення можуть прийняти, наразі неможливо.
