Український християнський пастор-адвентист і блогер Олег Боков, записав відеозвернення до президента України Володимира Зеленського, в якому висловився про війну рф проти України. Боков обурився тим, що як українська влада, так і жителі країни прославляють і роблять героями лише Збройні сили, при цьому навіть не згадуючи про Бога. Слова адвентиста викликали бурхливе обговорення в мережі. Зокрема священник ПЦУ Роман Грищук написав на своїй сторінці, що коли український народ покладає надію на ЗСУ, то це не означає, що він не має надії на Господа Бога.
«І ТИ, БРУТ?
Відтерміновував як міг публікацію цього поста! Не вийшло!
Не достатньо нам було того, що священники московського патріархату пхали Україні ніж у спину через проповідь ідей «русміра» замість Православ’я!
Не достатньо нам було папи Римського, який замість докорити агресора почав умиротворяти і закликати до капітуляції жертву агресії, а пукіну орден голуба миру вручав. Урівнював агресора і жертву, мовляв однаковий хрест несуть і однако страждають…
Тут ще й ви, брати протестанти! Ну чому ви думаєте про піар, коли треба думати за збереження життя і цивілізації як такої?
Черговий вилупок, який у своїй гордині чомусь називає себе «найвливовішим проповідником в Україні», хоча я взагалі його перший раз бачу, починає поучати наш народ, що у нього віра не така! І все у нас не так, і він зараз усіх нас навчить, як треба!
Коли мій народ покладає надію на ЗСУ, то це не означає, що він не має надії на Господа Бога! Коли ми купляємо продукти і готуємо їжу, то це не означає, що ми не знаємо, що Господь піклується про нас! Ми просто робимо те, що повинні зробити самі, щоб Бог міг зробити свою частину Промислу про нас.
До мене в коментарі не раз залітали усілякі «свідки», щоб розповісти, які православні погані, бо вони беруть у руки зброю і воюють і які вони хороші, бо вони Богу моляться і надіються на Нього.
Легко бути пацифістом, коли тебе захищають інші! Легко філософстувати і патякати про мир, коли за тебе умирають православні і не тільки! Легко прийти і розказувати, яка твоя секта біла і пушиста, поки православні обмиваються потом, кров’ю і болотом, щоб ти, суч(асн)ий лицеміре, спокійно спав і ходив на свої капустники, де тобі розкажуть, які православні погані, бо вони беруть зброю до рук!
Зрозумійте, що це і є така ваша допомога пукіну по «денаціоналізації» і «денацифікації» нашої країни! Під любим приводом зменшити кількість тих, що готові чинити збройний спротив російським агресорам – це ж цьому «найвпливовішому» придуркові путін ще й ордена дасть!
Так це світ влаштований, що країна і народ, що не має своєї армії, дуже скоро буде захоплений сусідами, у яких ця армія є. Тому всі країни, включно з протестанстськими, свої армії мають і в них служать. Німеччина, чи Австрія, Бельгія чи Нідерланди мають армії, у яких служать в більшості протестанти, бо вони ж складають більшість населення своїх країн і відчувають особисту відповідальність за свій дім і країну!
А от в Україні протестанти не відчувають себе вдома! Вони себе тут відчувають місіонерами серед туземців-язичників. Хай язичники вмирають, захищаючи наше благоденство, а ми будемо їм тим часом біблію цитувати і розказувати, чому бути православним це погано.
“Ви, хлопці, воюйте, а ми вам будемо розказувати, як ви погано робите. Але нічого, ви після війни приходьте на наші капустники, «покайтеся», почніть нам платити десятину, і вам ці гріхи буде прощено!”
Послухайте, лицеміри, ми уже є християнами більше тисячі років! Ми теж знаємо Святе Письмо! І знаємо слово Христа: «Немає більшої любові, ніж як хто душу свою покладе за ближніх своїх!». Ми воюємо за нашу Батьківщину, за те, щоб із цілої України орки не зробили велику Бучу! Бо там і вашим добре попало!
Тому не плутайтеся під ногами! Пам’ятайте, що «Коли Гуллівера колбасило, то ліліпутів плющило». Якщо знищуть нас, християн, що зі зброєю в руках захищають себе і вас, то вас тим більше ніхто жаліти не буде! Або допомагайте, або хоча б не шкодьте і не піартеся на нашій крові, заробляючи огидні «бонуси». Бо вам, бачте, не можна брати зброю до рук! Ми теж її не хочемо брати, але вибираючи між згвалтованими нашими дружинами і вбитими дітьми, з одного боку, і збройним захистом тих, кого дав нам Господь, ми обираємо захист!
І так, ми вважаємо наших воїнів, що взяли до рук зброю, не грішниками, а Героями, що достойні слави і пошанування! Бо взяли вони її до рук не з ненависті до тих, хто перед ними, а з любові до тих, хто у них за спиною!
Цікаво би знати, скільки протестантів реально проходять «альтернативну службу». Хай не образяться ті протестанти, які реально гуманітаркою, чи добри словом нам допомагають.
Наостанок скажу просто: «Не вчіть курку нести яйця!». Біблію ми читаємо. Богу першу славу і надію віддаємо. Але вона не забороняє нам довіряти ЗСУ і всіляко допомагати воїнам! Захистити слабшого – це святий обов’язок християнина! А заховатися за спиною і ще й у цю спину пхати ножа – це не по-Божому!
Мене на цьому фоні не тішить навіть те, що наша Православна Церква України окормляє своїх і всіх наших воїнів і дійсно є Матір’ю свого народу і сестрою нашої Армії. Мені б хотілося, щоб усі люди вчиталися в Біблію і побачили там науку: «Лицеміре, як ти кажеш, що Бога любиш, а не маєш любові до свого ближнього? Навчися спочатку любити ближнього, якого бачиш перед собою, а тоді полюбиш Бога, якого не бачиш»(1Ів4;19). «Любіть не словом та язиком, а ділом та істиною» (1Ів.3;18) як наші воїни, що ціною свого життя захищають ваше мирне життя!»
