19 червня у Неділю Всіх Святих в Ставропігії Вселенського патріарха в Україні – Андріївському храмі екзарх Вселенського Патріарха єпископ Команський Михаїл очолив Божественну Літургію у співслужінні священника Віктора.
За богослужінням архієрей прочитав молитву за звільнення України від нашестя чужинців та помолився за справедливий мир та упокоєння душ українських військовослужбовців, які життя своє за Україну віддали, повідомляє сторінка Ставропігії Вселенського патріарха в Україні.
Після прочитання Євангелія архієрей пояснив, що святі є показчиком того, до чого ми покликані. Святими не народжувались, а стають за життя згідно віри. Святими були незалежно від їх суспільного статусу: від багатих до бідних, впливових і ні. Це були такі самі люди як всі ми. Святість доступна всім і Церква проголошуючи святими людей дає нам приклад. До святості покликані всі люди.
«В ім’я Отця і Сина І святого Духа. Сьогодні ми з вами чули: “Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.”(Мф 10:32-33). І дійсно дивлячись на подвиги всіх святих і їх працю для Церкви, можна сказати, що вони були тими людьми, що визнавали перед усім світом Господа Ісуса Христа – Спасителем Світу, Сином Божим, який прийшов і втілився і навчив нас, як жити. І саме святі є дуже хорошим покажчиком того, до чого ми покликані.
Зауважмо, всі вони жили в різні часи, всі вони були представниками різних прошарків суспільства. Це не означає, що святими були відомі і багаті. І бідні і невідомі і монахи і ще ми не знаємо багато святих. Але святими вони стали не тому, що одного разу прокинувшись вирішили стати святими. Ні. Святими вони стали тому, що вони щирим серцем відкликнулись на заклик Господній, слідувати за Ним.
Навіть більше того. Людина, яка ставить собі за мету стати святою, викликає запитання, до порядку в свому духовному стані. Адже з Євангелія ми з вами знаємо, що святими не народжуються, святими не стають за визначеннями, святими стають за життя згідно віри.
Церква знає два трактування цього слова. З одного боку, ще в Діяннях апостольських називають святими всіх тих, хто вірують в Ісуса Христа, просто по тому факту, що вони вірують. І святі, яких Церква проголосила святими, стали внаслідок тої віри. Якщо перше називатись святим, віруючим в Ісуса Христа залежить від особистого вибору людини, то стати святим, молитов якого закликає Церква, до якого ми звертаємо, це вже від людини не залежить. Це Церква свідчить, що людина проявила свою віру, явила плоди тієї віри і жила згідно того, що її гідно вважати святою.
Отже стати святим це не самоціль, це поклик. І кожен з нас може ним стати. Ніхто не знає, як повернеться наше життя, як воно буде в майбутньому, але по суті, для чого Церква проголошує святих і преподобних і праведних і мучеників й інших чинів? Для того, щоб показати, що це доступно кожному. Що люди, які мали такі самі проблеми, як ми. Вони думали як прожити, вони думали як заробити на життя. Багато з них думали, як виростити своїх дітей, як працювати. Вони стали святими.
Отже ступінь святості доступний всім. І Церква проголошує святими, на честь яких ми з вами хрестимось і на честь яких ми носимо імена, для того, щоб дати нам приклад. Звісно, якщо ми читаємо життя святих, то вони трохи “причесані”. Вони не відображають усіх обставин життя святих. Але це були такі самі люди, як ми з вами. Тільки в них було більше рішучості слідувати за Господом, чого часом не вистачає нам з вами.
І ось сьогодні ми з вами святкуємо день пам’яті абсолютно всіх святих. І відомих і невідомих. Отже, вітаю вас всіх з днем ангела. І саме цей день, можна сказати, для нас з вами, є ще одним нагадуванням, ще одним закликом, що немає в Церкві першорядних людей, першого гатунку чи другого гатунку. Всі ми абсолютно рівні, попри те, хто ми є в житті. Чи маємо великі посади, чи не маємо – всі ми абсолютно рівні перед Богом. І всі ми покликані проявити оту святість, яку дає нам згідно нашої віри, проявити в своєму житті своїми діями. І це доступно абсолютно кожному. Скільки прикладів є в нас. Відкриваємо житія святих… Це не Св. Писання, але це результат Євангельського слова в їх житті. Це результат тої проповіді, яку Церква несе вже понад 2 тис. років. І вони не самі себе проголосили святими і не при житті. А тільки після того, як вони померли, Господь являє чудеса, через їхнє заступництво. Коли люди починають шанувати їх і звертатись до них із молитвою, Церква, а Церква це всі ми з вами (священноначалля і миряни), вирішують що ось ця людина дійсно була святою за життя. З усіма її вадами, з усіма недоліками її, вона таки була святою. Для того, щоб показати, “дивіться, людина, яка вийшла від нас з вами, з нашого суспільства, яка знає весь біль, але яка послідувала за Христом сподобилась бути святою, отже це доступно всім. Не для того, щоб хвалитись, «о, я святий» і заспокоїтись, можна втішитись. Ні. Адже Господь каже: “Коли виконаєте все те, що заповідано в Євангелії, треба казати, що ми недостойні раби нічого не зробили, а тільки виконували те, що мали виконати”.
Отже до цього покликані всі ми з вами. Щоб зреалізувався той плід, який Господь задумав у нас з вами. Щоб відкрилось у нас Царство Небесне. Щоб ми стали храмами Святого Духа. Не просто за назвою, а за життям. І сьогодні, повертаючись до початку, коли Господь каже: “Хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед отцем моїм небесним”. Це Він говорить не просто про слова, якісь заяви, мовляв, людина може сказати: “Я християнин. Я вірую в Господа Ісуса Христа”. Визнавати Господа Ісуса Христа Спасителем, показувати свою віру не означає просто зробити заяву. Це означає жити згідно зі своєю вірою.
Повертаючись до життя, ми бачимо, що коли були гоніння на Християн, вони проявляли саме у своєму житті віру. Коли вони нехтували небезпекою для життя, кар’єрним зростом, коли їм пропонували: “Зречись Господа і все в тебе буде добре”. Вони нехтували цим, показуючи і визнаючи тим самим, що Господь для них є понад усе. Єднання з Ним є понад усе. Навіть не зважаючи, що після відмови зректись Його, святих піддавали жорстоким тортурам і смерті.
І отже ми з вами дорогі друзі, перш за все покликані визнавати перед людьми Господа Ісуса Христа своїм життя. Не всі з нас мають Богословську освіту, не всі з нас можуть проповідувати, але проповідь це лише слова. Коли вона не буде підкріплена особистим життям, вона так і залишається лише словами. Проте життя згідно з Євангельськими заповідями доступно абсолютно всім. Не зважаючи від майнового стану, не зважаючи від національності, мови і т. п. – це доступно абсолютно всім.
Сьогодні маючи з вами величезний сонм прикладу віри і відданості Христу, попросімо сьогодні всіх святих, щоб вони попросили в Бога благословення для нас. Щоб ми отримали сили, щоб у нас вистачало рішучості жити християнським життям і слідувати за Господом. І саме цим ми будемо визнавати Його перед людьми, а Він зрештою визнає нас перед Отцем Своїм Небесним. Амінь», – сказав єпископ Михаїл.
