5 червня 2022 року під кристально чистим блакитним небом вірні зібралися в українській православній парафії Покрови Пресвятої Богородиці в Мюнхені, Німеччина. Парафія, розташована в красивій сільській місцевості Баварії, є домом для процвітаючої української громади, яка нещодавно прийняла сотні біженців з України, повідомляє сайт УПЦ США.
Сотні людей наповнили церкву з нетерпінням очікуючи прибуття архієпископа Даниїла (Зелінського), як Духовного Отця Західноєвропейської Єпархії Української Православної Церкви в Діаспорі (Вселенського патріархату).
Радісно дзвонили дзвони коли прибув архієпископ, а на порозі парафіяльна адміністрація зустріла його з традиційним хлібом-сіллю. Також єрарха вітав настоятель парафії Валентин Смоктунович – декан Німецького деканату, який цього дня святкував своє 60-річчя, в оточенні його трьох дітей, які беруть активну участь у парафіяльному житті – диякон Олександр, випускник Софійської семінарії, який цього дня буде висвячений у священники, його син Давид, який служить у вівтарі, і його дочка Анастасія, яка співає в хорі.
В оточенні численних священників, які були присутні з Румунії, Грузинського Патріархату та Православної Церкви України, архієпископ Даниїл благословив вірних і розпочав Божественну Літургію.
Архієпископ Даниїл виголосив проповідь, яка спонукала до роздумів, розповідаючи про отців Першого Вселенського Собору. Собор, який відбувся в Нікеї в 325 році нашої ери, був першим у своєму роді і був скликаний для того, щоб роз’яснити вчення Церкви та засудити декілька єресей, які набирали силу. У ньому взяли участь 230-318 єпископів. Серед них були відомі святі, зокрема Микола Мирлікійський (Св. Миколай), Афанасій Великий, Олександр Александрійський, Пафнутій Єгипетський й інші.
Архієпископ Даниїл пояснив, що ці єпископи, які вже присвятили своє життя служінню Господу, не зупинились на досягнутому. Вони проявляли активну зацікавленість у забезпеченні цілісності Віри та працювали на благополуччя та спасіння ввірених їм стад.
Перший Вселенський Собор створив прецедент для всіх наступних Соборів. Під час зібрання єпископи відмовилися від аріанства, розробили Пасхалію, яку використовували для обчислення дати Пасхи, і виготовили версію Нікейського символу віри.
Все це було досягнуто через багато зусиль і молитви. Навіть коли виникали труднощі, єрархи продовжували працювати, знаючи, що під проводом Святого Духа їм вдасться зміцнити Церкву.
Це та сама самопожертва, жертовність, що вимагається від усіх нас, особливо тих, хто покликаний бути висвяченим у Святе Священство. Дивлячись на диякона Олександра, архієпископ попередив його про те, що від духовенства багато вимагається, а щоб бути успішним і виконувати своє покликання, священник повинен бути самовідданим і, як єпископи на Першому Нікейському соборі, старанно відстоювати істини Христа, зберігати цілісність Церкви та вести свою паству до спасіння.
З цими глибокими словами для роздумів Літургія продовжилася. Під час Великого входу диякон Олександр вийшов з вівтаря і пройшов до задньої частини церкви, тримаючи над головою воздух, яким покривають св. Дари.
Присутні вигукнули «Повели!». Як кандидат у священники, диякон Олександр зробив поклон і був проведений через солею до вівтаря. Отримавши благословення архієрея, диякона Олександра обвели навколо вівтарного престолу, зупиняючись на кожному кутку, щоб поцілувати престіл, і вклонився перед архієпископом.
Владика Даниїл накрив голову єпитрахиллю та правою рукою, читав над ним молитви хіротонії, а духовенство, хор, присутні на Літургії та присутні в прямому ефірі молилися та співали «Господи помилуй!».
Тоді архієпископ Даниїл підняв на ноги нововисвяченого єрея Олександра і подав йому кожен предмет священицького облачення, яким він наділяв нового священника, щоразу проголошуючи «Аксіос!» що означає «достойний».
З полегшенням на обличчі нововисвячений священик підійшов до своєї дружини Катерини, тепло обнявши її, оскільки вона буде йти разом із ним у цю подорож. Тоді він звернувся до свого батька, священника Валентина і обійняв його перед поверненням до вівтаря, де він буде вперше служити священником.
Новий священник привітав співслужителів святим поцілунком, потім став біля вівтаря і співслужив з ними Божественну Літургію, тримаючи над Святими Дарами під час проголошення Символу Віри воздух, який нещодавно був на плечах. Таким чином, Божественна Літургія продовжилась із новим священником.
Після прочитання Господньої молитви духовенство причастилося Святих Дарів, отець Олександр вперше причастився як священник. Царські ворота відчинилися і, прочитавши молитву перед Причастям, архієпископ Даниїл дозволив нововисвяченому священникові причастити вірних, які вишикувались для отримання Дарів, які Господь з любов’ю приніс їм.
Після завершення Божественної Літургії духовний отець Західноєвропейської Єпархії Української Православної Церкви в Діаспорі ще раз представив нововисвяченого єрея Олександра, а парафія виголосила «Аксіос!».
Архієпископ пояснив, що священичий шлях Олександра включає партнерство та участь його дружини, і щоб допомогти зміцнити її для цього нового покликання, архієпископ Даниїл відвів її на бік і помолився над нею, щоб Господь благословив і зміцнив її, оскільки вона підтримує свого чоловіка в його служінні.
Архієпископ Даниїл звернув увагу на вірян, які долучилися до цього чудового свята. Від імені митрополита Антонія, першоєрарха Української Православної Церкви США та діаспори, архієпископ Даниїл ще раз привітав нововисвяченого і висловив найщиріші вітання всьому присутньому духовенству, Генеральному консулу України в Німеччині, пану Юрію Ярмілко, а також усім вірним.
Під час співу хору «Многая Літа» отцю Валентину вручили квіти та подарунки від парафії в честь його дня народження. Урочистості продовжилися, коли всі зібралися на обід, де вони провели день, вітаючи старих друзів, заводячи нових друзів, обмінюючись історіями та радіючи, що нового священника було висвячено служити в Господньому Винограднику.
