У селі Олександрівка, у передмісті Дніпра, парафія УПЦ МП приєдналась до Православної церкви України разом із настоятелем Андрієм Пономаренком. Це перший приклад приєднання громади УПЦ МП до ПЦУ у Дніпровському районі.
Про причини переходу, важливість створення єдиної помісної церкви України та роль мови, як маркеру “свій-чужий”, — протоієрей Андрій Пономаренко розповів Суспільному.
“В 30 років був висвячений у диякона, в 33 — у священника. Священником мене висвятив вже владика Іриней сюди, в це село. Громада сформувалася в часи, коли в Україні існував розкол церковний. Виникла громада, яка хотіла мати свій православний храм. Але відбулося розділення: одні — ніби українська церква, інші — якби російська церква. Насправді й одна, й інша — українська церква. Просто одна в єдності з московським патріархатом перебувала, друга — київський патріархат. Але і там, і там — українці”, — говорить настоятель Андрій Пономаренко.
За його словами, у 2014 році, після аннексії Криму, деякі віряни полишили церковну громаду, пояснюючи це тим, що не можуть ходити до московської церкви. Хоч українофільські переконання настоятеля були давно відомі і в епархії, і серед людей.
“Я почав вводити українську вимову церковнослов’янських текстів богослужіння, читав Євангеліє українською мовою, проповіді. То з іншого боку мені сказали, що ти розкольник. Мова стала маркером “свій-чужий”. Якщо ти говориш українською, то ти в одному таборі, російською — в іншому. На заході України це не так помітно, бо там загалом україномовне середовище”, — каже священник.
Зі своєю дружиною Андрій Пономаренко видав декілька книг з богослужбовими текстами церковнослов’янською з українською вимовою. За це деякі парафіяни подавали скарги на нього в єпархію. А згодом взагалі йшли з парафії.
“Для одних ти – агент ФСБ, а для інших – націоналіст і розкольник. Це наслідок розколу. Це і є розкол у свідомості, народі. Розкол в суспільстві ще не вилікуваний. Це процес, який ще триває”, — переконаний отець Андрій.
Він зазначає, що відчуття, що все змінилося, прийшло з першими ракетами, які прилетіли у Дніпро 24 лютого 2022 року.
“Ми писали звернення до Онуфрія, до першоієрархів Української православної церкви в єдності з московським патріархатом про те, що потрібно приймати рішення про вихід із підпорядкування московського патріархату. Далі це вже відповідальність владик, єпископів. Сам священник не може це вирішувати. Це вирішують єпископи. Вони мали золотий шанс — створити помісну церкву, коли був Собор. Їх всіх запросили. Це був такий шанс, який дається раз в історії народу. Але вони відмовилися. Я постійно говорив парафіянам, що церква має бути єдина. Для того щоб люди ухвалили рішення в громаді долучитися до Православної церкви України, це рішення мало визріти, і воно визріло”, — говорить настоятель.
Звернення до предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія з проханням про приєднання парафіяни релігійної громади Олександрівки направили на зборах 25 квітня. Від 30 квітня наказом правлячого архієрея Дніпропетровської єпархії УПЦ МП о. Андрій Пономаренко заборонений у священнослужінні, а також звільнений з посади настоятеля храму, в якому прослужив 20 років.
Проте, пояснює, заборона у священнослужінні не означає зняття сану.
“З точку зору владики Іринея, він вчинив по праву канонічному. З іншої точки зору, ці заборони не мають ніякої сили Як можна засуджувати клірика іншої церкви? Вірча грамота священника — це антимінс, на якому ми служимо літургію. У мене антимінс освячений вже в Православній церкві України (ПЦУ)”, — каже отець Андрій.
Він переконаний: пробудження національної свідомості не є задачею церкви. Водночас церква не може оминути необхідність зрощування національної свідомості в народі.
