У неділю, 15 травня 2022 року, Екзарх Вселенського патріарха в Україні єпископ Команський Михайло (Аніщенко) очолив Божественну Літургію у Ставропігії Вселенського Патріархату в Україні – Андріївській церкві. Владиці співслужив священник Православної церкви України Павло Соколовський.
Після богослужіння Владика Михайло звернувся до присутніх вірян зі словами проповіді, яку оприлюднено на офіційній сторінці Місія “Ставропігія Вселенського Патріархату в Україні” у Фейсбук.
Подаємо повний текст проповіді Екзарха Вселенського патріарха в Україні єпископа Команського Михайла (Аніщенка).
Дорогі друзі, щойно ми чули з вами Євангеліє про одне з багатьох чудес, які Спаситель творив, коли проповідував Слово Боже, перебуваючи тут на землі. І ми сьогодні бачимо, що цей Євангельський текст, Євангельський уривок, можна сказати, що він про надію. Про надію і про любов Божу до людини.
Ми бачимо з вами людину, яка 38 років лежала розслабленою серед інших хворих, як написано, хромих й сухих, тих, що очікували руху води в купельні – події, яка відбувалась раз на рік, і людина, якою б хворобою вона не була хвора, коли сходила одразу після цього чуда в купельню, вона отримувала зцілення. Універсальні ліки від будь-якої хвороби.
І Господь, який завжди знаходився не з святими, та праведними, у чому його звинувачували, а з немічними, недужими, неімущими. Він прийшов не тільки помолитись у храм, а й відвідати тих хворих, які були біля храму. І ось там був чоловік, який 38 років, можна сказати, все своє свідоме життя, лежав і щороку очікував цього чуда. Тоді Господь звертається до нього: «Чи хочеш ти бути здоровим?». Той відповів: «Так, Господи. Але коли тільки збурлиться вода і я доповзаю до тієї купелі, хтось вже сходить і отримує зцілення».
І ось так йому доводилось чекати з року в рік 38 років. Це означає, якщо він вже 38 років лежав, то він вже у якомусь віці, ну принаймні в юнацькому віці чи, можливо, ще старше, захворів на цю важку хворобу. І все своє життя він тільки чекав цього зцілення. З дня у день.
Уявімо які там були умови. Всі ми знаємо кліматичні умови, що є в Єрусалимі. Всі ми знаємо, який тоді був рівень медицини і гігієни. І серед цього він чекав свого зцілення.
Але прийшов Господь, який є джерелом цього зцілення, не залежно від того, чи збурлилась вода, чи ні, чи зійшов ангел у цю купальню, чи ні, – прийшов Сам Господь – податель усякого блага, життя та здоров’я. І ми бачимо, що та надія, яку плекав цей чоловік всі ці 38 років з дня в день, вона справдилася. Тому, що Господь, звертаючись до нього, каже: «Чи хочеш бути здоровим?».
Знову ми бачимо з вами, Що Господь не діє без погодження з людиною, щодо неї самої. Він спитав: «Ти хочеш?». Він каже: «Так, Господи!». Скільки болю, скільки смутку, скільки надії було в тому зойкові, який він звернув до Христа. І Господь йому каже просто: «Вставай, бери постіль твою і йди».
Ми вже згадували з вами про розслабленого, якого спустили на ліжку розібравши покрівлю друзі його, і Господь зцілив. Навіть зараз при нашому рівні медицини, людина яка тривалий час лежить – вона не може одразу встати і піти. Їй необхідний певний період реабілітації, щоб відновились м’язи, суглоби укріпились для того, щоб вона знову могла нормально рухатись. А тут 38 років, і Господь просто каже: «Вставай і йди. Бери постіль твою і йди».
Відбулось чудо: ця людина встала, без реабілітаційного періоду, просто взяла постіль і пішла.
Отже ми бачимо, що як тільки людина звертається до Бога з надією, звертається із вірою, – Господь неодмінно відгукується на її прохання. Це справедливо для всіх, і не тільки для того, а й для нас з вами. І вчить нас тому, що у якій безнадійній ситуації, здавалося б, ми не були, Господь завжди з нами. І Господь завжди питає: «Ти хочеш це виправити?».
І знову ж таки звернімо увагу: Господь не починає допомагати брати ліжко та піднімати його, Він каже: «Роби сам». Але сила Божа його укріпила. Ось це заклик і для нас з вами, що коли ми звертаємось у молитві до Бога і відповідаючи Йому: «Так, ми хочемо, Господи, допоможи», – ми повинні щось робити і самі. Не просто покладати все на Бога, кажучи: «Господи, зроби мені те, зроби мені інше», а й самі маємо докладати зусиль.
Разом з тим, ми з вами бачимо й інших людей, які, дивлячись на це явне чудо – 38 років – що почали казати: «Що він наробив? Він в суботу робить те, чого не варто робити, що протирічить Закону Моісея. Гріх робить». Ті люди, які бачили цього хворого, цього нужденного всі 38 років, той, що лежав біля купелі очікуючи чуда, і коли прийшов Господь і зцілив його, вони починають ритися в Законах Моісеєвих, мовляв, він не туди ступив, не те зробив, – нічого не нагадує нам з вами? Сьогоднішню ситуацію життя нашого.
Коли відбулося чудо, знаходяться деякі брати, які знову ж таки, як ті кажуть: «Не варто робити того в суботу, бо то не по Закону Моісея». Отже, ми бачимо, що і у Святому Писанні, і у тих самих Законах Моісея, завжди проповідувався Господом принцип, що все оце, що дане Богом – це для людини. І субота, у тому числі, – для людини, і канони у церкві – для людини, а не людина для канонів, не людина для суботи. Господом все дане і весь устрій Церкви тільки для того, щоб спасти людину.
Всі засоби – користуйтесь ними, не робіть з них ідолів, не робіть з них тотеми, яким треба служити. Адже, єдина мета Господа, для чого Він це все дав, – щоб допомогти нам з нашою участю, прийти до Царства Небесного.
Зараз держава наша і нарід наш потерпає від загарбників, які прийшли на нашу землю, вбивають наших людей, катують наших жінок і немовлят, але ми не втрачаємо надію. Пам’ятаємо, що правда на нашому боці, пам’ятаємо, що не ми напали на інших людей, до нас прийшли з війною.
Отже, можливо іноді у когось опускаються руки, хтось втрачає надію, мовляв, вже немає сил, скоріше б це все закінчилося. Отож згадаймо цього чоловіка, який 38 років чекав на прихід Господа, і Господь винагородив його надію, винагородив його віру. І докладаймо всіх зусиль для того, щоб допомогти, щоби ця війна закінчилась, і щоб Україна наша і нарід наш перемогли.
Не впадаймо у відчай. Пам’ятаймо, що Господь з нами. І якщо ми щиро молимось, щиро надіємось і щиро працюємо для того, щоб допомогти тим, хто нас захищає, допомагати, щоб зберігати порядок і лад у державі, тим скоріше настане це чудо Господнє.
Хай Господь усіх нас благословить, підтримає нашу з вами надію, подасть нам сили жити по-християнськи, пам’ятаючи, що Він завжди з нами, завжди нас слухає і ніколи нас не полишає.
