У цій дискусії ми подаємо текст, підписаний чотирма університетськими професорами – Томасом Бремером (Мюнстер), Регіною Ельснер (Берлін), Массімо Фаджолі (Філадельфія) та Крістіною Штьокль (Інсбрук), – які просять, щоб Рим намагався залишати відкритим канал діалогу не лише з Російською Православною Церквою, яка відверто стала на бік Путіна, але також з Церквами, які перебувають в Україні, починаючи з деяких наріжних каменів: миру, захисту людського життя та визнання правдивості фактів.
Інтерв’ю Папи Франциска газеті Corriere della Sera від 2 травня наново відкрило дискусію стосовно позицій Папи та Святого Престолу щодо війни в Україні. Як написав Джанфранко Брунеллі (директор “IL REGNO”), насправді «папа обрав необережність у ситуації, яка йому здається реалістично песимістичною».
У цій дискусії ми подаємо текст, підписаний чотирма університетськими професорами – Томасом Бремером (Мюнстер), Регіною Ельснер (Берлін), Массімо Фаджолі (Філадельфія) та Крістіною Штьокль (Інсбрук), – які просять, щоб Рим намагався залишати відкритим канал діалогу не лише з Російською Православною Церквою, яка відверто стала на бік Путіна, але також з Церквами, які перебувають в Україні, починаючи з деяких наріжних каменів: миру, захисту людського життя та визнання правдивості фактів, зазначає Re-blog.
За понад два місяці від початку російського вторгнення Російська Православна Церква не упустила жодної нагоди ствердити, що стосовно ситуації в Україні Ватикан перебуває на її боці. У той час як ватиканська дипломатія та Папа Франциск намагаються підібрати слова та символи на опис цієї війни, яку вони, здається, трактують як результат геополітичного конфлікту інтересів між Росією та Сполученими Штатами, Московський Патріархат залишився непохитним у своїй рішучості представити Ватикан як свого союзника і ігнорувати докази протилежного. Досить розглянути наступну хронологію подій і заяв: коли Папа Франциск відвідав посла Росії при Святому Престолі 25 лютого, наступного дня після початку війни, цей візит на Заході широко сприйняли як дипломатичну мирну ініціативу. Російська сторона, натомість, подала відмінну інтерпретацію і наголосила, що Папа просто хотів особисто дізнатися, що відбувається на Донбасі та в інших частинах України. Постійні заклики Папи Франциска до миру в Україні Російська Православна Церква дотепер інтерпретує як підтримку виправдання війни, розпочатої Росією, згідно з якою мир на Донбасі перебував під загрозою з боку українських екстремістів і має бути відновлений за допомогою російської «військової спецоперації».
Російська Православна Церква також використала в якості реклами візит Апостольського нунція в Росії монс. Джованні д’Аньєлло до Кирила 3 березня і відеоконференцію в середині березня між Папою Франциском і Патріархом Кирилом. Фото обох подій широко розповсюджувалися в російських державних і релігійних ЗМІ, супроводжуючись меседжем про те, що Московський Патріархат і Ватикан мають спільне бачення важливих світових проблем – необхідності захисту традиційних цінностей, сім’ї, прав віруючих – і що Ватикан, як наприклад, Демократична Республіка Конго, дотримується позиції політичного нейтралітету. Останніми тижнями йшла дискусія про можливу зустріч Папи Франциска з російським Патріархом Кирилом 14 червня в Єрусалимі. 22 квітня в інтерв’ю Папа сказав, що Святий Престол змушений скасувати зустріч. Однак того ж дня митрополит Іларіон з Московського Патріархату повідомив, що зустріч «перенесена» через події останніх двох місяців і відповідна підготовка ще не розпочиналася.
Зовсім нещодавня публікація Російської академії наук, доступна в Інтернеті, оцінює міжнародну ситуацію щодо війни в Україні. Цікаво зазначити, що ця публікація розглядає також і Католицьку Церкву як політичний фактор. Автор доповіді трактує стосунки Московського Патріархату та Ватикану в нинішній ситуації так: «Ватикан і Московський Патріархат, як правило, дозволяють очільникам національних Церков займати різні політичні позиції, але вони самі вважають за краще залишатися поза конфліктом».
Зманіпулювана позиція Ватикану
Прохання членів Української Православної Церкви (яка перебуває у сопричасті з Московським Патріархатом) до Патріарха Кирила втрутитися від імені президента Путіна тут зводяться до «різних політичних позицій лідерів національних церков» і глухота Кирила до таких благань називається «залишитися поза конфліктом». У цій публікації Російської академії наук заяви Папи Франциска про мир і припинення кровопролиття інтерпретуються як «досить м’яка позиція порівняно з антиросійськими виступами багатьох європейських політиків», а роль Католицької Церкви здебільшого трактується як вирозуміла щодо мотивів Росії.
Сам Папа Франциск зробив надто мало для того, щоб спростувати цю точку зору, коли в інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera від 3 травня запитав сам себе, чи «гавкіт НАТО у двері Росії» змусив Путіна розпочати вторгнення в Україну, і ствердив, що «в Україні конфлікт створили інші».
Одним словом, усі ці приклади вказують на те, що Російська Православна Церква свідомо і стратегічно маніпулює заявами та діями Ватикану, щоб донести меседж про те, що Папа Франциск є на боці Патріарха Кирила стосовно війни в Україні. Навіть коли в інтерв’ю Corriere della Sera папа назвав патріарха «вівтарником Путіна», підсумок цього інтерв’ю, який запропонували російські ЗМІ, полягав у тому, що Франциск назвав Кирила «братом». Крім того, Російська Православна Церква представляє себе — пліч-о-пліч із Ватиканом — як майбутню силу миру: «Відносини між Російською Православною Церквою та Ватиканом можуть послужити хорошою основою для подальшого формування порядку денного для підтримки миру щодо української кризи».
Якщо Ватикан мав би намір покласти край маніпулюванню своєю позицією з боку Московського Патріархату, відповідальні особи повинні перш за все визнати, що ця маніпуляція має місце і що політика дипломатичної рівноваги Ватикану призводить до маніпуляцій з боку Російської Православної Церкви. Навіть більш чітких заяв про засудження російської загарбницької війни в Україні саме по собі недостатньо, тому що російська сторона просто проігнорує їх, як і голоси своєї Української Православної Церкви. Єдиний спосіб покінчити з маніпулюванням позицією Ватикану з боку російських державних та церковних ЗМІ – це припинити продукувати дії та заяви, котрі можна інтерпретувати як такі, що підживлюють російську пропаганди та робити дуже чіткі та недвозначні заяви.
Здається, Папа Франциск інтерпретує війну в Україні як результат геополітичного конфлікту інтересів між Росією та Сполученими Штатами. Такий погляд на конфлікт має важливі прогалини. Облудною є сама ідея, що Росія захищає законні інтереси національної безпеки в Україні і що НАТО нібито порушило ці інтереси своїми минулими розширеннями.
Безпека згідно позиції Кирила і Путіна
Безпека для кого? Та Росія, яка стверджує, що їй потрібні гарантії безпеки від розширення НАТО, насправді протягом більше двох десятиліть не змогла гарантувати безпеку, в тому числі особисту, гідність і мир своєму власному населенню та сусіднім країнам. Опозиційних політиків, критично налаштованих журналістів, активістів громадянського суспільства та простих громадян змушували мовчати, піддавали репресіям і навіть вбивали. Навіть всередині Російської Православної Церкви протести були придушені. Влітку 2019 року кілька десятків священиків Російської православної церкви підписали лист протесту проти жорсткого розгону мирних демонстрантів напередодні виборів до міської влади Москви. Патріарх Кирило засудив лист як політизацію Церкви. Випадки придушення законного громадянського протесту вчать нас, що світ і особливо Ватикан не повинні визнавати легітимними вимоги інтересів безпеки РФ перед обличчям відвертих порушень Російською державою прав та особистої безпеки її громадян. Кремль прагне безпеки від розширення НАТО не задля побудови миру, але задля продовження репресій щодо власного населення та дестабілізації сусідніх країн.
Останніми тижнями дипломатичні зусилля Ватикану щодо Москви не супроводжувалися рівноцінним зусиллям щодо інших Православних Церков регіону: Православної Церкви України та її митрополита Епіфанія, Української Православної Церкви у сопричасті з Московським Патріархатом та її митрополитом Онуфрієм, який відкрито критикував мовчання свого патріарха. Святий Престол має скористатися цією можливістю, щоб об’єднати зусилля з усіма Православними Церквами країни, щоб забезпечити гуманітарні коридори або надати допомогу в місцях, що перебувають під облогою. Вона має неформально та неофіційно підтримувати сили Української Православної Церкви, які дистанціюються від Москви. Небажання Ватикану залучати інших православних дійових осіб в Україні йде лише на користь Московському Патріархату. Святий Престол має визнати серйозність пасторальної ситуації в Україні, де православні зазнають жорстокої військової агресії з боку країни, чий релігійний лідер, Патріарх Кирило, каже, що це насильство є частиною його плану щодо їхнього порятунку (порятунку від ліберальних та демократичних цінностей).
Крім того, приділяючи, з екуменічних мотивів, особливу увагу ієрархії МП, Ватикан стає залежним від Московського Патріархату, який вже, навіть в очах Папи Франциска, є глибоко скомпрометованим («патріарх не може перетворитися на вівтарника Путіна»», — сказав він Corriere della Sera). Таким чином Святий Престол ризикує зашкодити самому екуменічному проекту, а також власним традиціям і дипломатичному авторитету.
З екуменічної перспективи
Де є мир, цінність життя та правдивість в останніх вчинках Патріарха Кирила? Він виправдовував війну в тих самих термінах, що й російський уряд; він закликав російських солдатів вести справедливу війну проти «сил зла»; він подарував ікону Нацгвардії для їхньої місії в Україні і представив цю війну як війну, в якій Росія є жертвою, а не агресором.
Ватикан, який продовжує діалог з цією ієрархією, ігноруючи всі інші гілки Російської Православної Церкви всередині та поза кордонами Російської Федерації та ігноруючи Православну Церкву України, ризикує завдати величезної шкоди екуменічному проекту. Екуменізм також керується ідеєю, що всі християнські Церкви поділяють схожі погляди на мир, цінність людського життя та істину. Протягом багатьох років Московський Патріархат в односторонньому порядку трактував ці цінності в дуже обмежено та виключно з точки зору традиційних християнських цінностей. У середині 2010-х років Московський Патріархат, а також неоконсерватори в США кількома роками раніше мріяли про «святий альянс» консервативних християнських сил з Ватиканом, мрію, перервану понтифікатом Франциска.
Понтифікат Франциска чітко продемонстрував цей розрив, який було оголошено з офіційною чіткістю, але незаперечно для неоконсервативного блоку в США. У 2017 році директор La Civiltà Cattolica, отець-єзуїт Антоніо Спадаро та Марсело Фігероа, пресвітеріанський пастор, який є директором аргентинського видання ватиканської газети L’Osservatore romano, визначили ці альянси, побудовані виключно на відкиданні гомосексуалізму, гомосексуальних шлюбів, фемінізму і секуляризму, «екуменізмом ненависті»; Папа Франциск реструктурував деякі центральні органи всередині Ватикану таким чином, щоб обмежити вплив неоконсервативних бойовиків «культурних воєн». Цей самий тип екуменізму має бути засуджений Ватиканом, звертаючи увагу на Схід. Відкриваючись сьогодні до Московського Патріархату з точки зору екуменізму цінностей, Папа Франциск ризикує пропустити через чорний вхід ті реакційні сили, які він намагався з 2013 р. зупинити всередині власної Церкви.
Папа Франциск все ще покладає надії на екуменічний діалог з нинішнім керівництвом Російської Православної Церкви. Наразі бракує важливих передумов для цього діалогу: відданості миру, цінності людського життя та правді. Умисне та стратегічне маніпулювання з боку Московського Патріархату та російських ЗМІ меседжами, які надходять з Ватикану, повинно викликати тривогу. Важко уявити, що справжній екуменічний діалог і сопричастя між Православними Церквами можна відновити без знаків метаної [покаяння – ред.] з боку лідерів Російської Православної Церкви. Ми розуміємо та поважаємо довготривалу прихильність Папи Франциска миру та протидії гонці озброєнь. Що ж стосується ситуації в Україні, то самої цієї прихильності недостатньо, бо це, очевидно, грає на користь тих, хто підтримує війну. З цих причин Папі Франциску необхідно прояснити позицію Католицької Церкви щодо України.
Автори: Томас Бремер, Регіна Ельснер, Массімо Фаджолі, Крістіна Штокль.
Джерело www.ethos.org.ua
