Ексклюзивне інтерв’ю Вселенського Патріарха журналісту Апостолу Томару для Кіпрської газети «Катімерині».
Цього Великодня Європа та її народи переживають трагічні наслідки російсько-української війни. Ви згадали це питання, власне, у своєму Посланні, а також у своєму короткому Зверненні в ніч Воскресіння. Вас турбує продовження війни?
Звісно, це нас хвилює. І це нам дуже боляче. Молодь гине в абсурдній війні. Цивільні жителі, в тому числі малолітні діти, гинуть. Зрівнюється з землею ціла країна. Справді, цей Великдень зовсім інший. Здається, Страсний Тиждень не закінчився для українських людей, які проходять випробовування, для матерів по обидва боки, які оплакують своїх дітей. І все-таки Христос Воскрес! Пане Томарас, ці два слова не позбавлені змісту, це не символічне привітання. Це суть нашої віри. Син Божий прийшов у світ, промовляв до світу, постраждав від світу і воскрес для світу. Щоб викупити нас від тління і смерті.
Ми повинні зрозуміти, що війна, вбивство людини ближнім, брата братом — це найогидніший і неприйнятний відбиток руйнівної та занепадної ситуації, заручником якої, на жаль, залишається людство. Реальність, яка різко контрастує з вченням нашого Господа.
Тому сьогодні, зокрема, ми молимося до Господа нашого Ісуса Христа, щоб він втрутився та просвітив винних у трагедії, що відбувається в Україні, у грандіозній гуманітарній катастрофі, що триває, з незліченними розмірами, не лише для братнього й дуже дорогого українського народу, але й для сусідніх країн, для європейського континенту, для всієї планети. Ця війна і кожна війна, кожен конфлікт, кожна дія, яка підриває мир і підриває повагу до людської особистості, яка є образом самого Бога, є поразкою людства. І ті, хто обирає війну замість діалогу, кровопролиття замість дипломатії, можуть бути безпосередньо відповідальними, але ми всі повинні більш рішуче засуджувати таке ставлення та вибір, щоб захищати мир, свободу та повагу до людей. Права, незалежність, територіальну цілісність і національний суверенітет кожної країни.
Ми багато разів говорили, що війна не є рішенням. Це навіть не повинно бути останнім заходом. Спосіб вирішення будь-яких суперечок повинен бути діалогом, і тільки діалогом. Те, що відбувається в Україні – це трагедія, це сором, який клеймить тих, хто це спричинив, тих, хто, як виявилося, не має страху перед Богом. Я не хотів би коментувати ставлення та вибір російського політичного керівництва, про які судять за результатами, і я впевнений, що в найближчому і не віддаленому майбутньому його будуть оцінювати інші особи та інституції, і, звісно, і сама історія, сторінки якої в цей час написані кров’ю невинних жертв цієї війни. Проте ми переконані, що російський народ, принаймні наші брати-християни-православні, не може погодитися з тим, що відбувається на шкоду сусідньому з ним українському народу. І ми всі бачили це з реакцією мужньої частини, яка виступає проти братовбивчої війни і виступає за мир.
Ви нещодавно їздили до Польщі, країни, яка приймає людей, які щоденно стають жертвами бойових дій. Що Ви там побачили, почули?
Я бачив страх в очах дітей війни. Агонія і біль намальовані на обличчях жінок, які залишили чоловіків і синів. Я бачив смуток в очах людей похилого віку від викорінення з їхньої Батьківщини і від переселенства. Усі ті наші співбрати, і ті, які загинули в «театрі» військових дій, не є приміткою до довгого переліку наслідків вторгнення в Україну. Вони є центральними дійовими особами цієї війни, яка суперечить усім уявленням про мораль і право. Це був шокуючий досвід, і я хотів би ще раз висловити свою подяку Високоповажному Президенту Польщі Анджею Дуді, уряду та народу цієї країни за інтерес, любов і теплоту до біженців з України.
Всесвятіший Владико, чи гідне ставлення Патріарха Московського у російсько-українській війні для лідера Православної Церкви? На вашу думку, чи зашкодило Православ’ю ставлення Московського патріархату до церковного питання України?
Перед обличчям загибелі невинних людей, бомбардувань мирного населення, зрівняння з землею цілих міст, перед обличчям цієї людської трагедії є неможливим чути будь-яку проповідь, яка б характеризувала цю війну як «священну». Це щось дуже сумне. Це завдає нам глибокого горя і болю. Але це завдає набагато більше болю самим українцям. Тому що ви не можете претендувати на те, щоб бути братом іншого народу і благословляти війну, проти якої веде ваша держава. Ви не можете наполягати на тому, що Україна належить вам церковно, але нехай вірні церковної структури під Москвою будуть вбиті, а їхні храми зруйновані російськими бомбардуваннями. Тільки, звичайно, якщо вони не сподіваються, що військове вторгнення вирішить їхні церковні претензії. Щось, що робить всю ситуацію надзвичайно трагічною. І це, звичайно, бачать наші брати і сестри-українці, коли спостерігають, як річка Дніпро, де вони отримали Хрещення від Константинополя, перетворилася на річку, червону від крові їхніх невинних співвітчизників, а Маріуполь та інші міста перетворилися на руїни.
На Кіпрі через стан здоров’я Архієпископа Хризостома ІІ висуваються звинувачення щодо нібито втручання Вселенського Патріархату у можливість обрання нового Предстоятеля. Як ви це прокоментуєте?
Немає жодного втручання Вселенського Престолу, непрямого чи прямого, усередину Найсвятішої Церкви Кіпру. Вселенський Патріархат ніколи не втручався і не втручається самовільно у внутрішні справи жодної Помісної Автокефальної Церкви. Проте, як ви, напевно, знаєте, Вселенський Престол несе певні обов’язки, починаючи від Вселенських Соборів і давно встановленої практики Церкви, закінчуючи збереженням Всеправославної єдності, і коли з проханням про його допомогу звертається хтось із Помісних Автокефальних Церков, це точно у контексті цих обов’язків, і Вселенський Патріархат завжди пропонує свої послуги для подолання будь-яких проблем. Так сталося в недавньому минулому з Древнім Єрусалимським Патріархатом та Найсвятішими Церквами Болгарії та Кіпру.
Нам шкода, тому що деякі люди мають на увазі або поширюють інформацію про нібито втручання або причетність Вселенського Престолу в Церкву Кіпру. Я не знаю, чому вони це роблять. Ті, хто це поширює, точно знають, чому вони це роблять і кому чи в яких ситуаціях це слугує. Можливо інших судять самі по собі?
Але з нагоди, яку ви мені даруєте, я хотів би висловити своє сердечне братське привітання та теплі побажання найдостойнішому Блаженнішому Архієпископу Кіпрському пану Хризостому, який мужньо проходить іспит здоров’я, нічого не приховуючи про це, від благочестивого народу Мегалонісу (Великого острова), до якого ми надсилаємо теплі Пасхальні вітання.
У Кіпрській Церкві є Предстоятель, і будь-яка інша дискусія, звідки б вона не йшла, є неповагою до особи брата Хризостома, який протягом усього свого служіння, щосили працював для народу Божого, для Всеправославної єдності та для сприяння міжхристиянського діалогу.
Ви стурбовані можливістю, через вторгнення Росії в Україну, а також через попереднє незаконне вторгнення Московського Патріархату в Олександрійський Патріархат, виявити нову ініціативу для подолання існуючих проблем?
Довгий час, з особливою інтенсивністю протягом останнього століття, і нестримно в останні десятиліття, Російська Церква не виступала на користь Всеправославної єдності. Ті, хто брав участь у тяжкому процесі підготовки до Священного і Великого Собору Православної Церкви, є беззаперечними свідками нахабного ставлення Московського Патріархату, чудовим прикладом чого було, на жаль, його утримання від роботи Собору, після того, як, звісно, він підписав всі тексти, які були узгоджені заздалегідь та погодилися провести його в Православній академії Криту в червні 2016 року.
Реакція Російської церкви на Українську Автокефалію і надалі продовжує цю тактику і це не дивно. Вселенський Патріархат працює для єдності Православ’я на основі Канонічного Передання та випробуваної століттями практики. Будь-яка ініціатива Вселенського Патріархату не буде результатом тиску і тактики з боку Російської Церкви. Адже не можна, щоб конструктивні пропозиції щодо майбутнього Православ’я надходили від тих, хто продовжує різними способами торпедувати його єдність і не засуджує криваве вторгнення Росії в Україну.
