У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, яким буде поставлено хрест на кар’єрі членів із десятка партій, їм планують заборонити балотуватися у будь-які ради: від сільської до Верховної, йдеться в ТСН.
Таку ініціативу назвали очищенням влади від засновників та членів антиукраїнських політичних партій. На час війни рішенням РНБО діяльність тієї ж опоплатформи імені Медведчука та ще 11 партій призупинена. Закон про воєнний стан дозволяє державі це робити, але на час війни.
Тому, так би мовити, опозиційні депутати у ВР, вже передбачаючи перемогу України, маскують свою одіозну «ОПЗЖ» під інші абревіатури. Але ж опозиційна платформа – це не лише Ілля Кива та Віктор Медведчук, які сиділи у Верховній Раді в Києві. Із окупацією Енергодару, російські окупанти призначили в місто свого керманича, депутата міської ради від «ОПЗЖ» Андрія Шевчика. А у Мелітополі депутатка із «ОПЗЖ» Галина Данильченко очолила окупаційну владу міста.
Лише в Держбюро розслідувань наразі відкрито понад 200 кримінальних справ за державну зраду і кількість викритих колаборантів при владі зростає у режимі реального часу.
У цьому плані і цікава для дискусії, так би мовити, післявоєнна люстрація. Такого в країні ще не було, коли лише за причетність до низки політичних партій може бути закритий шлях у політику, а це не лише однопартійці Медведчука, тут і комуністи, і соціалісти, й регіонали. Заборонять і так званим «Нашим» – йдеться про партію Євгена Мураєва, який весь час транслював російський наратив, що провиною повномасштабному вторгненню Путіна є «неправильные решения Украины». Під забороною партійці блогера з Іспанії Шарія. Сам він має підозру від СБУ у державній зраді, а його читачі вибухам у Києві радіють більше, аніж затопленню російського військового човна.
Однак можлива заборона партій – це більше, аніж одіозні обличчя тих партій. У разі ухвалення законопроєкту, заборонять обиратися тисячам власників партійних квитків у всій країні.
Станом на липень 2013 року лише в Партії регіонів нараховували до півтора мільйона її членів. А що робити із колишніми членами, такими, як наприклад Олексій Гончаренко чи Дмитро Разумков. Політсилу вони змінили давно, але вона все одно лишається в їхньому досьє. Також в законопроєкті особливі акценти на засновників скандальних партій.
І тут ще цікавіше. Оскільки під дію заборони балотуватися може потрапити Петро Порошенко. Якщо згадати історію – він взагалі один зі співзасновників партії «Трудова солідарність України», яка пізніше і змінила назву на Партію регіонів.
Якщо згадати люстрацію посадовців в період 2014 року, то чимало із них оскаржували заборону працювати в державних органах тим, що це порушення конвенції із прав людини.
Однак люстрація – це не гільйотина. Це всього лиш позиція держави, коли вона чітко заявляє, що на найближчі 10 років ми не потребуємо у послугах певних категорій осіб. І такі процедури вписані на законодавчому рівні у тій же Польщі, Чехії чи Литві.
Однак ми можемо стати першою країною в Європі, де можуть закрити політичне майбутнє усім її членам, всього лиш за приналежність до однієї із проросійських партій.
