Як церква впливає на сприйняття реальності людьми в Росії та які методи використовує російська православна церква для гуманізації злочинів Кремля в Україні та, навпаки, дегуманізації українців? Про це журналісти UATV поговорили з ученим, релігієзнавцем, письменником Ігорем Козловським в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UА.
– Під час Другої світової війни церква благословляла військових, бо вони йшли захищати свою територію, зараз російська армія не захищає свою територію, вона зазіхає на територію суверенної держави. Чи все-таки зараз парафіяни розуміють суть цієї війни?
– Якщо ми говоримо про Росію, то, звісно, до кінця вони не розуміють, що відбувається, бо вони є частиною самої системи. Їхнє бачення ситуації – це не їхня власна рефлексія, це насамперед те, що вони чують із вуст своїх пастирів. Тому їхня картина світу, звичайно ж, не відповідає дійсності, тому розуміння, звісно, в них немає.
– Російська Федерація використовує мешканців своєї країни, а саме вірян, для пропаганди, щоби цими людьми, які вірять у церкву, можна було маніпулювати. Також ми вже багато років бачили фотографії, на яких російські священники благословляють ракети. Чи це не гріх?
– Ви маєте рацію. Московський патріархат, російська православна церква – це не зовсім християнство. Вони забувають про те, що в основі християнства лежить фундамент любові, а любов передбачає, що ми емпатійно ставимося до людей будь-яких національностей, віросповідань. Той заклик Московського патріархату, благословляти війну, суперечить самій суті християнського вчення, природі того заклику, який був із самого початку виникнення Християнства. Перед нами лише оболонка, якась форма християнства, а внутрішнє наповнення, звісно – антихристиянське. Тим паче, що більшість віруючих у Росії, швидше, являють собою людей, які приходять до церкви для якихось магічних обрядів і багато в чому розглядають церкву не стільки з точки зору глибинних основ християнства, а як язичники, які отримують своє психологічне задоволення від того, що проводять обряди. Тому всі слова, всі заклики з вуст Патріарха Кирила та інших представників російського єпископату так чи інакше є виправданням їх сумнівів щодо того, що відбувається.
Ви маєте рацію в тому, що перед нами вже далеко не християнське явище. Це частина державного апарату Російської імперії, який обслуговує державу, всі ці антихристиянські дії російського керівництва. Серед вірян різних конфесій уже подейкують, що маємо Антихриста. А це є тривожним моментом для віруючих християн.
– Я таки вірю, що до росіян дійде інформація про обстріл житлових будинків в Одесі напередодні Великодня. Чи може це кардинально вплинути на ставлення парафіян до цієї війни та змусити дещо по-іншому подивитися на все, що відбувається зараз в Україні?
– Ми сподівалися б на такий поворот, але, на жаль, ми ж розуміємо, що сама подія – це факт, а інтерпретація події в устах їхніх пастирів, їхніх керівників, зокрема й керівників на рівні держави. Вони їм пояснюють завжди з позиції того, що вони не винні, а насправді це винна сама Україна. І людина, яка не дуже розуміє сутність християнства, знайде в цьому втіху. Тому якісь кардинальні зміни у її свідомості навряд чи відбудуться, якщо це не відбувалося після звірств у Бучі, Ірпені, Ворзелі, Маріуполі, Харкові, Чернігові.
Робота зі свідомістю – це дуже тривалий процес. Над їхньою свідомістю працювали, дійсно, дуже довго і засоби масової інформації, і так звані лжепастирі. Тому ми зіткнулися з явищем, коли внутрішнє наповнення свідомості цих людей від них не залежить багато в чому. Вони, швидше, передали свою свідомість тим, хто вкладає в їхні голови ті чи інші меседжі, і всі вони задоволені. Їх це не стосується, вони отримали пояснення та виправдання.
– Кремль використовує церкву в РФ для своїх завдань. А в історії раніше вже таке робили, коли вірян обманювали на свою користь?
– У російській історії церква дуже рано стає частиною державного апарату. Це завершилося вже в XVI столітті остаточно після того, як так звані йосифляни взяли, фактично, владу церкви. Відбулося зрощення з державою, остаточно воно вже завершилося за Петра I, який у 1700 році зробив своєрідну операцію над церквою. Він позбавив патріарха патріаршества, і церква існувала в Російській імперії без патріарха 217 років до 1917 року. Нею керував обер-прокурор священного Синоду, тобто, фактично, державний чиновник. Тому церква вже тоді обслуговувала не інтереси народу, не якісь духовні інтереси. Для них головне – це сама Російська імперія, тому, природно, вона вкладає у свідомість людей будь-які виправдання тих чи інших звірств, тих чи інших дій імперії.
Після 1917 року, коли церква опинилася за дужками держави, це не означає, що вони не були таким придатком для тих чи інших спецслужб. Вже з моменту руйнування Радянського Союзу церква знову активно входить у державну політику, і вже з нульових років ми не бачимо якоїсь самостійної церковної політики. Для неї вже не існує тих христоцентричних програм, які готують людину до духовних цінностей, формують свідомість вільнодумної людини. Церква вже обслуговує інтереси держави.
В “русском мире” дуже мало християнства, на жаль, а є лише політика, і часто це злочинна політика виправдання вбивств, зґвалтувань, загарбання інших територій. Все це, загалом, пахне демонізмом. Не ми їх дегуманізуємо, не ми демонізуємо Росію та Російську православну церкву. Це їхні зусилля протягом багатьох років щодо самостійної дегуманізації та демонізації. Так сталося.
